— Чайку з унітаза випити не бажаєте? — суворо поцікавилася вона, ледве зберігаючи серйозність. Ніна Василівна почервоніла аж до коренів свого сивого волосся, часто-часто задихала, а потім як випалить: — Ах ти ж, хамка невдячна! Я тебе, як рідну, життю вчила, а ти так поводишся! От прийде мій синочок і дізнається, яку змію я на грудях пригріла

— Ну от і все! Нарешті закінчила! — Віра втомлено витерла з чола липкий піт.

Вона щойно закінчила генеральне прибирання у трикімнатній квартирі й знесилено опустилася на диван, відчувши раптовий напад головного болю.

Зі спальні долинув легкий скрип ліжка. За пару хвилин у дверному отворі вітальні з’явилася невисока повна жінка з сивим волоссям. Вона сперлася спиною на одвірок і хитро примружилася:

— Що, вже все прибрала, чи як?

— Ну так, — відповіла Віра, натягнувши на обличчя усмішку на всі тридцять два зуби.

— А я зараз перевірю! — Ніна Василівна розвернулася і почимчикувала в бік кухні.

За пів хвилини звідти почувся її скрипучий голос. Віра подумки зітхнула: зараз почнеться черговий сеанс причіпок.

— Якщо ти прибрала, то звідки в тебе такий безлад? — уїдливо почала свекруха, щойно невістка переступила поріг кухні.

Віра втомлено прикрила очі й почала посилено масажувати скроні пальцями.

— Ніно Василівно, я сьогодні весь день із ганчіркою в зубах провела, втомилася страшенно. Вам щось конкретно не сподобалося?

Старенька начепила на ніс окуляри і критично, наче санітарний інспектор, оглянула раковину, шафки, полиці та підлогу.

— Та в тебе тут скрізь бруд! У справжньої господині навіть з унітаза чай пити можна! — з поважним виглядом заявила Ніна Василівна.

Віра з величезним зусиллям ледве втрималася від вибуху. Повільно вона підійшла до шафки і витягла звідти улюблене горнятко свекрухи. Обернувшись до неї з незворушним обличчям, вона ледь стримувала сміх.

— Чайку з унітаза випити не бажаєте? — суворо поцікавилася вона, ледве зберігаючи серйозність.

Ніна Василівна почервоніла аж до коренів свого сивого волосся, часто-часто задихала, а потім як випалить:

— Ах ти ж, хамка невдячна! Я тебе, як рідну, життю вчила, а ти так поводишся! От прийде мій синочок і дізнається, яку змію я на грудях пригріла!

Віра слабко всміхнулася розлюченій свекрусі і спокійно поставила горнятко назад у шафу.

— Як прийде, то обов’язково розкажіть йому, що вважаєте мірилом ідеальної чистоти унітаз!

У кімнаті запала тиша, яку порушувало лише важке сопіння літньої жінки.

Ніна Василівна з чоловіком приїхали аж із Німеччини на два тижні в гості до сина та невістки (вони вже там живіуть більше 10 років). Дружба у двох господинь не склалася від самого порога. Свекруха майже відразу почала «строїти» Віру.

Особливо жінка старалася, коли Олексія не було вдома. Тоді вона входила в раж і з діловим виглядом походжала квартирою, тицяючи Вірі носом, що і де треба терміново перемити.

Кілька разів на допомогу невістці приходив свекор. Він грубо обривав дружину і нагадував, що вони взагалі-то перебувають у гостях.

— Будеш удома в себе командувати! Негайно припини цей цирк! Волаєш так, що телевізора не чути!

— Ой, скажеш теж, — відмахувалася Ніна Василівна і ображено надимала губи. Зате одразу ж припиняла чіплятися до невістки і йшла в кімнату читати детектив або теревенити по телефону з коліжанками.

Але сьогодні заступитися за Віру було нікому. Андрій Вікторович саме вийшов до крамниці, а чоловік був на роботі.

— Я прямо зараз подзвоню синові! — пригрозила Ніна Василівна.

— Дзвоніть, — спокійно всміхнулася Віра.

Ця усмішка остаточно вивела жінку із себе, і та просто перед нею тремтячими руками почала набирати номер сина. Щойно той відповів, як вона заходилася охати й ахати, ридати в слухавку і кричати, що зараз у неї точно станеться приступ.

Віра не змогла стриматися і пирхнула від сміху, від чого Ніна Василівна завелася ще дужче.

— Ти вже біля під’їзду? Добре! Чекаю! — задоволено випалила жінка і зиркнула на невістку. — Зараз ти за все отримаєш!

У квартиру Олексій увійшов не сам, а разом із батьком. Ніна Василівна зі сльозами на очах кинулася їм назустріч.

— Олексійку, синку, ти не повіриш, що твоя дружина мені щойно сказала! — мати схопилася за серце і істерично заголосила. — Тобі треба терміново тікати з нами! Рятуйся, синку! Вона мене зі світу звести хотіла, значить, і тебе теж! Неясно взагалі, який чай і звідки ти п’єш! Ти в курсі, що вона мені хамить, принижує, пропонує з унітаза пити!

Олексій, завантажений цією незрозумілою інформацією від матері, розгублено подивився на дружину.

— Віро, що тут відбувається? Поясни мені хоча б ти, будь ласка…

Віра коротко і по суті розповіла про те, як поводиться свекруха після приїзду і як вона порівнювала чистоту квартири з унітазом.

— І що тут такого? — розсміявся Олексій, скоса поглянувши на батька, який уже реготав у голос. — Дурня якась… Ти сказала, вона сказала… Дівчата, припиняйте з’ясовувати стосунки в такому дитячому садку.

— Я думала, що ти за матір заступишся! — нервово заридала Ніна Василівна і, грюкнувши дверима, втекла в кімнату.

Трохи згодом жінка відновила сили і знову взялася за старе. Увечері, вибравши слушний момент, коли чоловіки вийшли диміти, Ніна Василівна знову пішла в наступ:

— Ну що, Віро, навчишся порядок підтримувати чи ні? Я ж із самого дитинства чистотою славилася, від усіх сусідів компліменти отримувала. Поки я у вас гостюю, я просто зобов’язана навчити тебе справжньої чистоти!

— Послухайте, Ніно Василівно, якщо ви так обожнюєте чистоту, то чому б вам самим не взяти ганчірку і не зайнятися прибиранням? — Віра важко зітхнула, прикусивши губу.

Ніна Василівна блискавично почервоніла і різко стиснула кулаки.

— Ех ти, зміюко невдячна, моєю добротою безсоромно користуєшся! Синові моєму скажи велике спасибі, що він таку нехлюйку, як ти, терпить! Якби я тільки захотіла, я б давно вас розвела! — хвалькувато кинула свекруха.

Саме в цей момент на кухню увійшов Андрій Вікторович, який знову почув підвищений тон своєї дружини.

— Ніно, ану припини скандалити! — грізно наказав він, узявши дружину за плече. — Перестань псувати людям життя, всі вже втомилися від твоїх вічних причіпок! З таким характером тебе більше точно ніхто в гості не покличе!

Ніна Василівна притихла, дивлячись на чоловіка круглими від подиву очима.

— Андрійку, та я ж не просто так сварюся! Ти ж сам бачиш, який безлад вона тут розвела…

— Ти своєю дурною поведінкою зіпсуєш стосунки не тільки з невісткою, а й із власним сином! Припини розводити чвари, дай людям спокійно жити! — Андрій Вікторович владно вказав пальцем на двері. — Пішли-но поговоримо віч-на-віч!

Віра не знала, про що саме чоловік розмовляв із дружиною за зачиненими дверима, але та вийшла з кімнати шовкова. Відвівши очі вбік, вона невпевнено почала перепрошувати невістку, що не могло не здивувати ту до глибини душі.

— Вибач, так уже вийшло. Андрій має рацію, не буду я до вас лізти, живіть собі так, як самі знаєте, — похмуро пробурмотіла Ніна Василівна і, не дочекавшись відповіді, знову шмигнула в кімнату.

Це була остання їхня «розбірка». Увесь наступний тиждень у домі подружжя панувала благословенна тиша. Іноді Віра помічала, як Ніна Василівна невдоволено кривила обличчя, коли брала горнятко або помічала пилинку на шафі, проте вона стоїчно мовчала.

Останні дні для всіх пройшли, як у справжньому раю. Віра була на сьомому небі від щастя, коли свекри нарешті пакували валізи, щоб повернутися додому.

— Приїжджайте до нас іще! — щиро усміхаючись, приязно попрощалася з ними невістка.

— Не раніше, ніж через рік. Квитки нині дорогі, — похмуро відгукнулася Ніна Василівна.

— Давайте хоча б на прощання обіймемося! — запропонував свекор і міцно обійняв Віру, на вухо тихенько їй шепнувши: — Більше вона на тебе рота не розкриє, я обіцяю.

Жінка вдячно всміхнулася у відповідь і непомітно кивнула, даючи зрозуміти, що вона чудово його почула.

Олексій міцно обійняв матір, яка наостанок від надлишку почуттів таки пустила сльозу.

— Може, ми скоро ще приїдемо. Так сумую за рідною ненькою Україною! — захлюпала носом Ніна Василівна.

— Звісно ж, матусю, ми завжди вам раді, — Олексій заспокійливо поплескав матір по спині. — Я живий-здоровий, годі вже розігрувати тут трагедію і ридати.

— Тобі не зрозуміти материнського серця. От будуть свої діти, тоді ти по-іншому заспіваєш, — докірливо пробасила жінка, якій явно не сподобалася відповідь сина. У глибині душі вона все-таки сподівалася, що Олексій запропонує затриматися ще.

Чоловік допоміг батькам знести вниз важкі валізи і завантажив їх у багажник таксі. Коли він повернувся додому, то розплився в задоволеній усмішці, зрозумівши, що Віра чи не найбільше радіє від’їзду його матері.

— Цікаво, і чому це вона тебе останніми днями зовсім не діставала? — здивовано запитав чоловік.

— Тому що твій батько серйозно поговорив із нею, і вона раптом стала, як шовкова. Про що саме йшла мова, я не знаю, — знизала плечима Віра. — Після цього вона хоч і кривила фізіономію на кожному кроці, але жодного разу не сказала мені ні пів слова докору.

— Ну слава Богу! Пережили ми це тяжке нашестя. Тепер можна видихнути — тільки через рік побачимося, — радісно вимовив Олексій і міцно обійняв дружину за плечі.

Ось така життєва історія про те, як мудрий свекор зміг зберегти мир у родині, поставивши на місце владну дружину. Іноді саме чоловіче слово стає тим рятівним колом, яке не дає двом жінкам потонути в морі взаємних докорів.

А у вас бували випадки, коли саме свекор або тесть допомагали владнати гострі сімейні конфлікти? Розкажіть про свій досвід!