Через 10 років спільного життя спіймала себе на думці, що кількість моїх задоволень можна перерахувати на пальцях, поступово бажання почало згасати, а чоловік нічого не робив

Це мій третій шлюб, у якому прожили 20 років разом. Перший був справді «шлюб» і хорошого сімейного життя практично і не було, прожили рік, і я в 22 роки вже була розлучена з дитиною на руках.

Другий шлюб був через 9 років. Гарні стосунки, кохання та близькість, але були гулянки з його боку, і у 32 залишилася вдовою. На той час у мого сина починався перехідний вік, і я почала боятися, що одна не впораюся. Зустріла через інтернет нинішнього чоловіка, за короткий час він зробив пропозицію, і я з радістю погодилася.

Він порядний, симпатичний, усміхнений, та й дитині ще одного братика хотілося. Мені довелося залишити роботу та переїхати до чоловіка. Із самого початку щось не складалося в ліжку, але я не надавала цьому значення, але й зрозуміти не могла в чому справа.

Начебто все в обох гаразд, але задоволення я від цього отримувала вкрай рідко. Через 10 років спільного життя спіймала себе на думці, що кількість моїх задоволень можна перерахувати на пальцях. Поступово бажання почало згасати.

Два роки тому на роботі з’явилися нові співробітники, на пів року приїхали за обміном. З одним почалися стосунки, листування, але до близькості не дійшлоЧерез 10 років спільного життя спіймала себе на думці, що кількість моїх задоволень можна перерахувати на пальцях, поступово бажання почало згасати, а чоловік нічого не робив

Хлопець набагато мене молодший, але я, розуміючи всю абсурдність становища, завелася на всі сто. Він у мене не виходив із голови. Фліртував і був галантний. Цілком іншого типу, ніж мій чоловік — м’який тон, ніжні руки. Коли чоловік гладить мене, я не відчуваю ніжності, одна механіка.

Тоді я відчула життя, підвищилася самооцінка, я навчилася робити такі речі, які без такого підйому мені б не вдалося. На той час моя привабливість настільки зросла, що наша із чоловіком близькість стала фантастичною.

Хлопець поїхав, але листування залишилося. Його повідомлення робили мене щасливою, і це позначалося на моєму з чоловіком інтимі позитивно. Рік тому чоловік зламав пароль на моєму телефоні і знайшов фотографію хлопця і виявив, що він у мене в соцмережах. І тут почалося!

Я радше була б і рада, якби він сам подав на розлучення. Я перестала його хотіти, і навряд чи я можу на це вплинути. Мені здається це те, що не завжди від нас самих залежить, тобто не голова вирішує. Але він вирішив рятувати шлюб. Ми багато прожили разом і я думаю, що можу покластися на нього, але не завжди впевнена чи можу йому довіряти.

Він завжди був супер контролюючим і обмежував мене багато в чому. Мої стосунки з ним усі ці роки не можна назвати щасливими, багато сварок, нерозуміння, сарказму, а й багато допомоги та підтримки. Не однозначно.

Вже рік я стою на цьому перехресті і не знаю, що робити. Якщо я навіть головою вирішу, що краще зберегти стосунки, сім’ю для дітей та уникнути самотності, то тіло моє і як із цим далі? І вже рік ходжу, як у воду опущена, ніби з розетки мене витягли.