Виникла ситуація, з якою я не можу впоратися вже кілька місяців і рішення теж поки не знаходжу. Одружена вже більше 15 років, є доросла дитина. У відносинах все гаразд.
Кілька місяців тому чоловік запитав у мене, як я поставлюся до того факту, що він буде спілкуватися з іншою дівчиною, питання поставило мене в глухий кут і нічого зрозумілого я не відповіла. А через деякий час випадково почула його розмову з кимось телефоном пізно ввечері, і він зізнався, що спілкується з дівчиною, сказав ім’я, вік, що вона з іншого міста. І що це спілкування ніяк не позначається на нашій сім’ї та його відношенні до мене.
Просто його захопила рутина, потрібні нові емоції, і це йому допомагає. Це триває кілька місяців, періодично у мене бувають зриви.
Я не можу сприймати адекватно ситуацію, коли ми сидимо в одному приміщенні, а він листується з нею. Або йде ввечері до іншої кімнати для цього. Не знаю, про що в них розмови.
Але факт спілкування від мене не приховує. З телефоном не розлучається. Не розуміє, чому мені це не подобається, адже крім спілкування телефоном нічого немає.
Коли я припустила зворотну ситуацію, де спілкуюся з кимось у таких самих умовах, сказав, що йому це не сподобалося б. Але припинити не може. Йому це потрібне.
Я намагалася не акцентувати свою увагу на цьому, якийсь час допомагає. Намагаюся проводити весь вільний час разом. Але поки що безрезультатно.
Говорити з ним на цю тему важко. Його позиція: на наші стосунки це не впливає, до тебе не відноситься, річ не в тобі, умій ділитися. У мене ж інша думка.
Мені здається, якщо людина шукає щось на стороні, отже, йому цього не вистачає. І ось як знайти рішення із цієї ситуації, коли не говорять у чому причина, я не можу.
І тягнути з рішенням далі теж не бачу сенсу. Якщо спілкування триває вже кілька місяців, то дедалі більше шансів на розвиток.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…