Через курку?! — Припини діставати мене своєю куркою! — невдоволено крикнула Карина. — Я тобі казала, що справа не в цьому. У нас із тобою нічого не вийде! Коли ми одружилися, ти був уважним і чуйним, а тепер від тебе доброго слова не дочекаєшся

Уже шостий день Карина не розмовляла з чоловіком. Минулого вівторка між ними виникла дурна сварка. Вадим забув вийняти курку з морозилки, хоча дружина двічі про це просила. Але чоловік прийшов з роботи і знову сів за комп’ютер. Йому потрібно було терміново доробити звіти.

— Вадиме! — почувся злісний голос Карини з кухні. — Ти навмисне мої прохання ігноруєш? З чого я маю готувати вечерю, якщо ти м’ясо не витягнув?

— Ой, вибач, рідна! — крикнув у відповідь Вадик. — Я зовсім забув. Нічого страшного. Давай, замовимо піцу? Або, може, суші?

— Замовляй що хочеш! — ображено сказала Карина і стала швидко одягатися.

— Ти куди зібралася? — Вадим вийшов у передпокій і здивовано подивився на дружину.

— Піду, прогуляюся.

Провівши поглядом Карину, Вадик знизав плечима і знову сів за роботу. Через дві години він замовив піцу і став чекати дружину. Але Карина повернулася лише надвечір.

— Ти де була так довго?!

— У кафе ходила. Вечеряти.

— Одна? У такий час?

— А що такого? Ти ж не подбав про вечерю. Мені й довелося шукати нормальний заклад.

— Ти довго будеш нагадувати мені про цю нещасну курку? Ну, забув я. Усяке буває! — роздратовано крикнув Вадик. Він хотів лягти спати, але його слова лише заохотили Карину.

— У тебе це «всяке буває» щоразу трапляється! Набридло. Ти не розумієш, справа не в курці? Річ у тім, що ти ставишся до мене несерйозно. Від тебе ніякої уваги. Ти навіть не чуєш моїх прохань!

— Чого? — примружився Вадим, розуміючи, скандал висосаний із пальця. Щоб не злити Карину і далі, Вадик серйозно подивився на неї. — Наступного разу я поставлю собі нагадування.

Дружину така відповідь не влаштувала, а розлютила її ще більше. Наступного ранку Карина не сказала чоловікові ані слова. Увечері вона теж його всіляко ігнорувала.

На третій день Вадим втомився грати в мовчанку. Підійшов до дружини, хотів обійняти її ззаду. Вона грубо прибрала руки чоловіка і мовчки пішла в іншу кімнату.

— Не хочеш, не треба, — ображено пробурмотів Вадик. У нього й так було багато проблем на роботі, а тепер і вдома на нього чекала незадоволена дружина.

У тиші пара прожила тиждень.

На днях було державне свято — вихідний. У цей день Вадим вирішив помиритися з коханою. Він встав раніше, приготував смачний сніданок. Але у Карини були інші плани. Вона прийшла на кухню і навіть не звернула уваги на накритий до сніданку стіл.

— Я вважаю, нам потрібно розійтися, — раптово сказала вона.

— Чого?! — очі Вадима округлилися. — Через курку?!

— Припини діставати мене своєю куркою! — невдоволено крикнула Карина. — Я тобі казала, що справа не в цьому. У нас із тобою нічого не вийде! Коли ми одружилися, ти був уважним і чуйним, а тепер від тебе доброго слова не дочекаєшся.

— Що ти таке говориш?! — Вадим, як і раніше, любив Карину і завжди намагався поліпшити їхні стосунки. — Як це я не приділяю тобі уваги? Ми ж постійно кудись ходимо разом. Звісно, в будні дні не виходить вибратися, але в свята і вихідні я тільки радий проводити з тобою час!

— Я не відчуваю від тебе віддачі, — сухо продовжила дружина. — Проводити час поруч не означає бути разом.

Ти постійно десь витаєш. У мене відчуття, що я тут зайва.

— Яка зайва?! Про що ти говориш? Ніде я не витаю. Можливо, останнім часом замислений, це пов’язано з роботою. Ти ж знаєш, яке в мене навантаження.

— Ось-ось, і я про те ж! Ти цілими днями щось робиш, але результату ж не видно! За таку працю ти маєш отримувати мільйони, а ми досі тулимося в однокімнатній квартирі. І моря я не бачила, як ми одружилися. З тобою, напевно, і не побачу…

— Кохана, я старанно працюю! Думаєш, я не хочу квартиру більшу? Ще й як хочу! Але для цього потрібно докласти зусиль. Зачекай трохи, все у нас буде. І на море ми з’їздимо, і квартиру іншу купимо.

— Ми з тобою одружені три роки, а нічого не змінюється. Я втомилася слухати одне й те саме. Ці слова ти мені говорив просто перед весіллям. Напевно, даремно я тобі тоді повірила.

— Як це розуміти? — насупився Вадик. — Ти вийшла за мене заміж через обіцянки? А я думав, ти мене любиш…

— Люблю, але… — Карина зрозуміла, що зморозила дурницю і спробувала зам’яти тему. — Я все сказала. Піду, збирати речі.

Залишившись один на кухні, Вадим довго не вірив у те, що відбувається.

Хто б міг подумати, якась заморожена курка стане причиною його розлучення. Поки Карина складала одяг у валізи, Вадик намагався всіляко її напоумити.

Потім зрозумів, дружина давно все для себе вирішила. Вона зібрала речі й, не сказавши ні слова, пішла.

Кілька тижнів після відходу дружини Вадим перебував у зневірі. Спершу думав, що це прикол, спроба його провчити. Він чекав, коли Карина повернеться, і з посмішкою на обличчі скаже, що це був розіграш. Але вона не з’явилася.

Багато разів Вадим намагався повернути дружину. Дзвонив їй і благально просив про зустріч. Спочатку Карина брала слухавку, говорила, що ніколи не повернеться.

А потім вона і зовсім змінила номер телефону.
Коли Вадим отримав копію заяви про розлучення й остаточно зрозумів, що він втратив кохану. Більше він не став шукати з нею зустрічей і не намагався вивести на розмови.

Одного разу Вадик випадково перетнувся з двоюрідною сестрою колишньої дружини. Судячи з виразу обличчя тієї, їй відомо про їхнє розлучення. Олеся ніколи особливо не любила родичку, тому із задоволенням поділилася з Вадимом деякими подробицями.

— Ти як? — запитала Олеся.

— Нормально, — натягнуто посміхнувся Вадик.

— Це добре, — жінка підбадьорливо торкнулася плеча Вадима. — Я розумію, як це, коли тебе кидають через іншу людину. Але ти не впадай у відчай! Ти прекрасна людина.

— У сенсі? Через яку іншу людину? — Вадим нічого не зрозумів.

— А ти що, не знав? Карина кинула тебе через директора!

— Якого директора?

— Директора фірми, в якій працювала. У них давно роман. Той нещодавно розлучився, і Карина не упустила свого. У мужика не було шансів, — розсміялася Олеся.

— А тобі звідки про це відомо?

— Так, сестричка вже приходила з новим бойфрендом на сімейне свято. Тієї суботи в мого батька був день народження. Карина весь вечір розповідала, який у неї успішний і багатий чоловік тепер. Сподівається скоріше “заштампувати” дядька, — хихотіла Олеся. — Наче щастя тільки в грошах і полягає. Ну, може, в їхній кількості. Нещасною вона точно не виглядала.

Такі подробиці від викликали у Вадима бурю емоцій. Він одночасно став і ненавидіти Карину, і шкодувати про те, що не зміг забезпечувати її гідно.

Він спішно попрощався з Олесею і попрямував у бік дому. Дорогою Вадим розмірковував, ЯК його кохана дружина могла вчинити з ним так підло.

Через якийсь час він змирився. У глибині душі Вадик був навіть радий, що так вийшло.

Через пів року після зустрічі з Олесею Вадим, нарешті, отримав довгоочікуване підвищення на роботі. Чоловік був щасливий, начальство гідно оцінило всі його старання. Дуже скоро він продав однокімнатну квартиру, купив собі більш простору житлоплощу.

У цей самий момент Вадим познайомився з Дашею. Вона нещодавно влаштувалася в їхню фірму. Поступово між молодими людьми зав’язалися стосунки, а через рік вони одружилися.

Багато років Вадим жодного разу не бачив першу дружину, але періодично до нього доходили чутки про її життя. Зі своїм бізнесменом Карина розлучилася через рік після свого розлучення.

Директор очікувано повернувся до дружини й малолітніх дітей. При цьому він не просто розлучився з молодою подругою, а звільнив її зі своєї фірми.

Якось раз Вадим навіть побачив Карину в магазині. Вона була дуже замисленою і виглядала нещасною. Коли помітила колишнього чоловіка, одразу відвела погляд і попрямувала в протилежний бік.

Спочатку Вадим хотів гукнути її, привітатися, запитати, як справи, але потім передумав. Він вирішив, не буде зловтішатися і вдавати із себе переможця.

Вадим щасливий у шлюбі з Дариною, і частково їхній союз склався саме завдяки зраді першої дружини, а так би сперечалися через курку чи іншу дурницю все життя.

Вадим подумки подякував Карині й теж попрямував в інший бік, хотілося скоріше знайти Дашу в торговельному залі.

Іноді кінець однієї історії — це лише початок іншої, значно щасливішої.