Через стінку живе сім’я, мати 50 років із хвостиком, дочка 28 років, син 11 років, про нього мова і піде, звуть його Льоша, та онук 6 років, син доньки, обидві вирощують синів без чоловіків, періодично з’являються чоловіки, але так само благополучно зникають згодом, у дочки вони завжди різні, а у матусі, можливо, той самий, але дуже рідкісний

Через стінку живе сім’я — мати 50 років із хвостиком, дочка 28 років, син 11 років (про нього мова і піде, звуть його Льоша) та онук 6 років (син доньки). Обидві вирощують синів без чоловіків, періодично з’являються чоловіки, але так само благополучно зникають згодом, у дочки вони завжди різні, а у матусі, можливо, той самий, але дуже рідкісний.

Ну, так ось проблема в тому, що обидві ображають Льошку, можна сказати через день, а буває і кілька днів поспіль. Чути це нестерпно. Кричать на нього, ображають, та ще й з такою розлюченістю, що складається враження, що його ненавидять у цій родині.

Згодна, бувають моменти, коли і я давала потиличники своїй доньці, але це крайнощі були і дуже рідкісні, тільки в тому випадку коли її поведінка зашкалює і довгі вмовляння, пояснення не діють, лопається терпіння і тоді йдуть погрози, попередження і якщо мене не чують , то тільки потім пара ляпанців вирішують питання.

Так ці дві істерички довбають дитину годинами, і морально, і фізично. До речі хлопчисько він не поганий, завжди привітається, потримає під’їзні двері, допомагає мені паркуватися (я не зійшлася характерами із заднім ходом авто). З чоловіками вітається за руку, причому двома руками (це як найвищий знак поваги), не кривдить молодшого хлопчика, водить його до школи, скрізь із собою тягає, з хлопцями у дворі дружить, навіть моє дівчисько 1 раз захистив від малолітніх дворових хуліганів.

Перед Новим роком зустрілися з його матір’ю в супермаркеті, він був з нею, вона набрала цукерки і дала йому їх зважити, він не зміг одразу зорієнтуватися з вагами, то вона за комір відкинула його від ваг, на очах інших покупців. Мені дуже шкода Олексія.

Зараз пишу на емоціях, буквально вчора, близько першої години ночі, Льоша благав мати не ображати, плакав і кричав. Я не витримала, зателефонувала до його сестри і попросила припинити, на що мені невдоволено натякнули, що це не моя справа, тоді я вказала на піздній час і сказала, що вони порушують тишу (щоб хоч якось вгамувати їх). До речі, молодшого не ображають і практично не лають.

Хотіла звернутися до соц. опіки, але думаю не зроблю я тільки гірше, адже по суті він одягнений, взутий, нагодований, але вони не пройдуть всі перевірки і його можуть визначити в спец. установи, а чи буде йому там краще? Теж не факт. Ці побиття мене дуже напружують, мені шкода дитину, якій ламають психіку. Як вчинити?