Чоловік мріє про покупку машини. Спершу я не була проти. Мені хотілося й самій навчитися водити. Уявлялося скільки можливостей відкриється, адже можна всією родиною поїхати на пікнік, у подорож. Можна поїхати в магазин за продуктами на місяць і одразу все привезти. Мріяла, що чоловік підвозитиме мене на роботу і забиратиме, возитиме нас із дитиною до лікаря.
Однак коли я підтримала чоловіка, що машина потрібна, і озвучила свої мрії про пікніки та поїздки на роботу, чоловік мене приголомшив несподіваною відповіддю. Виявляється, він не планує підвозити мене з роботи чи забирати, бо вранці боїться запізнитися на роботу, а ввечері якось не з руки в пробках стояти. Вечорами ж завжди пробки. І з роботи знову ж треба тоді раніше йти, щоб встигнути доїхати за мною на інший кінець міста.
До лікаря мене з дитиною він теж возити не хоче, бо для цього треба відпрошуватись із роботи. І взагалі у всіх цих випадках, на думку чоловіка, я чудово можу взяти таксі. Щодо пікніків і подорожей спочатку він теж виношував плани, як ми до його родичів в інше місто в гості поїдемо, а потім поїздимо там трохи по курортних місцях. А потім сказав, що хоче вантажну машину, чисто для роботи. Щоб він міг у ній зберігати всі свої робочі інструменти та їздити на ній до замовників.
У результаті виходить, що машина буде куплена виключно для комфорту та вигоди чоловіка. Хоч вона і вантажна, він чудово їздитиме на ній на роботу і з роботи. Я ж маю або їхати на громадському транспорті, або брати таксі. Я, звичайно, не пані, все життя громадським транспортом їздила і ще можу поїздити, але образливо якось.
Крім того, грошей у нас насправді не так багато. Машину нам купити дуже проблематично. Ми й так заощаджуємо на всьому. А якщо буде куплено машину в кредит або навіть так, то доведеться заощаджувати ще більше. Тобто ми з дитиною повинні жити довгий час ще економніше заради того, щоб наш чоловік та тато міг купити особисто собі дорогу річ, яка зробить особисто його життя комфортнішим. От сиджу і думаю, що щось мені цю машину зовсім не хочеться.
«Це ж міна уповільненої дії! Я вже мовчу про те, що в доньки одразу після…
— Не хочу я з тобою спілкуватися! Ти поганий! Не любиш мене й не любив…
— Дякую, — сказала Оксана крізь сльози, дивлячись на розмиті вогні нічного міста за вікном…
Ігор любив непомітно дарувати невеликі подарунки своїм шкільним друзям. Як це? А підкладав їм у…
«У житті завжди має бути місце святу!» — вважала Аріна і всіма силами намагалася дотримуватися…
— Слухай, давай тільки без цих «концертів», добре? — Олексій гидливо поморщився, дивлячись, як по…