Чоловік обмежує мене у свободі, бо боїться поганого впливу на мене, спілкування з чоловіками, невірності, що піду до іншого, боїться того, що в компанії може з’явитися чоловік, який почне виявляти до мене увагу, він цього не приховує, але чомусь його абсолютно не хвилює, що на роботі такі ситуації можуть виникнути і виникають, я сама розповідаю про них, і він не переживає

Мені 26 років, 2 роки одружена. Мій чоловік ні в чому собі не відмовляє у житті. Робить усе, що хоче за спиною. Він не думає, що буде зі мною, якщо я дізнаюся. Він робить висновки, що треба від чогось відмовлятися заради стосунків, а тому вважає себе завжди правим. Якщо він захоче зрадити, я впевнена, що його не зупинить страх про те, що я про це дізнаюся.

Але найцікавіше те, що мені він забороняє все. Він спілкувався в компанії друзів із дамами легкої поведінки, а мені влаштував скандал через листування з іншим чоловіком. У будь-якій сварці шантажує поданням заяви на розлучення, але до справи не доходить. Він тримає мене в рамках і мало що не по його, каже, що вчинить зі мною так само. Він постійно маніпулює. Я точно знаю, що на будь-який мій вчинок він відповів би тим самим.

Він нічого не боїться, робить що хоче, ну а якщо я дізнаюся про щось, він впевнений, що я пробачу його, тому що, не маючи фактів, пред’явити нічого не можна, та й знайти пояснення не важко, перевірити слова на брехню неможливо. Якщо розмови та скандали ні до чого не призводять, а віддзеркалення вчинків призведе до помсти з його боку, що робити?

Це несправедливо, що він отримує від життя все, а я нічого. Може поводитися так само, але не афішувати, а по-тихому, для задоволення? Прикро ж дізнаватися, що він живе повноцінно, а я в чомусь відмовляю собі. По суті він не гідний чесності з мого боку, але й розлучатися з ним я не готова.

Чоловік обмежує мене у свободі, бо боїться поганого впливу на мене, спілкування з чоловіками, невірності, що піду до іншого. Боїться того, що в компанії може з’явитися чоловік, який почне виявляти до мене увагу. Він цього не приховує. Але чомусь його абсолютно не хвилює, що на роботі такі ситуації можуть виникнути і виникають, я сама розповідаю про них, і він не переживає. Як боротися із такою несправедливістю?