Не знаю, чи правильно я вчинила, вигнавши чоловіка. Моя історія, мабуть, дуже банальна. Вийшла заміж за коханням, чоловіка люблю і зараз. Але мені дуже тяжко.
Чоловік працює, але грошей не дає. Каже, чи то вкрали, чи то не заплатили. Допомоги від нього також немає. Ремонт не хоче робити, все зроблено аби як, кран у ванній вже місяць зламаний, він його не хоче лагодити.
Живемо переважно на мою зарплату, я плачу кредити, комунальні платежі, харчування теж на мені. Домашню роботу теж ніхто не скасовував.
Вчорашня ситуація стала останньою краплею. У сусідів зверху прорвало трубу і нашу квартиру почало топити. Я в такій ситуації ніколи не була, дуже злякалася і зателефонувала чоловікові.
Він мені відповів, що він із друзями у футбол грає і йому ніколи: «Ти ж удома, мені там що робити, на труби дивитися?». Довелося мені підняти всіх на вуха, вимочувати воду та бігати у підвал із сусідкою, перекривати стояки та зливати воду, бо представники комунальних служб ніяк не відреагували на мої дзвінки.
Коли ближче до ночі з’явився мій чоловік, я відчинила йому двері і висловила все, що накипіло, і не пустила його додому.
Він пішов, я не знаю, де він, з ким він, переживаю, що з ним і відчуваю сильну провину, але й продовжувати в тому ж темпі не можу. Що робити далі я не знаю.
— Мені двадцять п’ять років, а з десятирічного віку я жила з бабусею по батьковій…
Антоніна із Сергієм жили, скажемо чесно, зовсім скромно, навіть бідно. Двоє діток росло. Тільки й…
— Онучка така наївна, маленька ще, каже мені: — Бабусю, ти тільки мамі не кажи,…
Погано, коли відпустка в тебе випадає на грудень. Ні, звісно, якщо ти маєш можливість поїхати…
Ніколи за чоловіком Ганни не помічалося тиранських замашок. Вісімнадцять років у шлюбі, двоє дітей: шістнадцятирічний…
— Річ навіть не в принципі, точніше, не тільки в принципі, — каже Наталя, обговорюючи…