Ми з чоловіком одружені 9 років, спільні діти, чоловік старший за мене на 18 років. Мені 35 років.
З чоловіком нормальні стосунки, буває, сваримося, як і всі люди, але здебільшого живемо кохаючи одне одного. Останнім часом, два роки тому, чоловік працює по одному новому напрямку, в компанії він керівник і займається одним важливим проектом.
Два роки він працює спільно з великим менеджером іншої компанії, спільним проектом, з жінкою. Ольга (ця жінка) заміжня, мій чоловік знає її чоловіка знову-таки по роботі.
Ольга менше заробляє, ніж мій чоловік та регалії набагато нижчі. Тим не менше, одного разу я побачила листування чоловіка з нею, і в цьому листуванні дуже часто проскакує, що вона скаржиться на якісь домашні справи, скажімо, досить фамільярно.
Припустимо: «уявляєте, я захворіла, те й те…». Листування у величезному смс з подробицями хвороби.
Чоловік відповідає досить шанобливо, мовляв, одужуйте, запитує якісь подробиці, але все це мені здається дивним. Часто буває, що чоловік їздить у відрядження в різні країни, і вона починає написувати: «Будь ласка, Павле, привезіть, якщо можете для мене такі ліки, вітамінки з Європи, або косметичні засоби…».
Ну, загалом, якось вже зовсім нахабнівши. Мені, як дружині, це неприємно, зовсім.
Я не проти їхнього листування, але з робочих тем, а тут якось незрозуміло для чого обговорення всього стороннього. Вона має чоловіка, нехай і просить його, скаржиться йому.
Якось ми з чоловіком їхали на дачу, і машина застрягла в кучугурі, і ми простояли 5 годин у лісі. Наступного дня побачила, що колега йому пише: «Павло, всі кажуть, Ви вчора застрягли, поломка машини? Невже?».
Я не розумію постійного спілкування в такому дусі. А два дні тому чоловік поїхав у відрядження і напередодні смс – «Павле, можна Вам надіслати фото, що мені потрібно купити?».
Найцікавіше, не розумію чоловіка, навіщо він дозволяє це все? Порадьте, шановні, читачі, як до цього ставитись.
— От що, жінко, дивлюся я, що роботи в тебе по господарству — кіт наплакав.…
Миготіли міста й села, зливалися в одну стрічку краєвиди, ранковий відблиск сонця непомітно змінився вечірніми…
Марину я знав ще з дитинства — дівчинка з тихим, але дуже чіпким поглядом, яка…
Настя в Тараса вдалася дівчиною говіркою, емоційною, і, правду кажучи, трохи галасливою. Вона родом із…
Микола Панасенко аж розцвів, коли почув від свого сина Семена: — Тату, я одружуватися буду.…
Гроші вона, звісно, переказує. Не такі вже й великі, але, в принципі, на дитину вистачає.…