Чоловік втратив роботу, мої батьки додали грошей на нову машину, а коханий навіть не намагається працювати

З чоловіком живемо 11 років разом, є двоє дітей. Коли ми познайомилися, він мені одразу сподобався. Я шукала собі чоловіка цілеспрямованого, що розвивається, тому що сама завжди любила вчитися, пізнавати нове, досягати мети. Чоловік таким і виявився.

У нас все було гаразд. Ми купили однокімнатну квартиру, потім переїхали до трикімнатної, відпочивали хоч і не за кордоном, а всередині країни, але 2 рази їздили до Туреччини за одягом. Ну хоч чогось прагнули.

Придбали ще одну однокімнатну, здаємо її. Далі я думала, що ми відпочиватимемо, відкриватимемо горизонти, взагалі розвиватимемося. Мене підвищили, прибуток збільшився. У чоловіка гарна зарплатня була.

Тут, як грім серед ясного неба, директор чоловіка майже звільняє його, просить звільнити цю посаду і відправляє чи не паркани фарбувати, різноробом. Чоловік дуже переживав, дуже засмучувався. Я його підтримувала, але він ставав агресивним, зрідка випивав.

Я просила його не зневірятися, казала, що це не найстрашніше. Потім він узяв себе в руки та вирішив свою справу відкрити. Довго тягнув, місяць думав. Я підтримала його, дала грошей для старту. Він не мав депозиту, бо того року ми придбали новий автомобіль.

Потім він через це сердився, мовляв, навіщо мені ця машина, хоча сам усю зиму задивлявся на нові машини, казав, що його стара машина вже скоро зламається. Грошей додали мої батьки та я. І він мав левову частку накопичень.

Тепер він сидить удома. 1-2 рази на місяць виїде по роботі, заробить грошей, нехай і місячна зарплата, але потім просто сидить удома. Забирає дітей. Пообідають і лежить удома. І до цього, до речі, казав, що більше не буде на когось працювати.

Я приходжу з роботи, одяг дітей валяється, добре хоч посуд помитий. І починаю по колу – накрити на стіл, прибрати, приготувати на завтра їжу, підручники приготувати, забратися місцями у квартирі тощо. А він весь цей час лежить. Гризе насіння, і з таким важливим виглядом дивиться новини, кіно. Палить, давно балувався травою, потім кинув, зараз знову почав.

Приходжу з роботи, сидить у телевізор уткнувшись або смартфон. Я починаю йому говорити: «судячи з твоїх слів краще дома сидіти, ніж на когось працювати, так?». Він каже: «А що мені робити? Я ж не гуляю, не п’ю». Я кажу, що поки що вдома, міг би допомагати мені, їсти варити, прибирати будинок. У нього вже двічі м’ясо пригоріло, вдома пропилососив один раз і все далі лежить.
Я починаю в ньому розчаровуватись. Нещодавно плакала, висловила йому усі страхи.

Кажу, що я не за такого виходила заміж. Кажу, щоб не лінувався. Він каже, що все зрозумів, а потім по новій. Пасивне знаходження будинку. Я просто прошу виїхати купити продуктів. Він психує, типу навіщо, чи йде, біля будинку 1 кг візьме та й усе.

Я не знаю що мені робити. Коли я починаю піднімати цю тему, що йому потрібно працювати, та й взагалі справа навіть не в грошах, він починає нервувати, матюкатися на кшталт що мені ще потрібно, гроші ж приносить, каже: «відчепись від мене». Погляд згас, може не голений ходити. Навіть хода змінилася. Здоровий чоловік лежить на дивані. Ще ображається, що я не хочу близькості. Він мене не приваблює у такому вигляді, у такому стані.

Як мені допомогти? Мені дуже шкода, що з ним така ситуація сталася. Я його люблю, але починаю втрачати повагу до нього. Йому до речі 42 роки. Вже 2-3 роки як з нашої родини пішла ідилія. Причіпки, образи з його боку. І ще втрата роботи. Боюся його втратити як чоловіка у моїх очах.