Чоловіка я відбила в іншої, прожили разом 25 років, а потім в нього завелася коханка

У 27 років я була розлученою, з донькою 7 років, але молодою, талановитою, красивою з трикімнатною квартирою та променистим майбутнім. Чоловік мій потрапив у промені моєї слави і закохався. Потім пішов від дружини та сина. Прожили 25 років.

Красива сім’я, син, подорожі, вечори зі свічками, купили квартиру, почали зводити будинок. Я оформляла документи на будинок, закупляли цеглу, коли полетіли смс від його коханки. Виявилося, 10 років він із нею зустрічався.

З сім’ї йти не збирався, але мною був викинутий з квартири за зраду. Я думала, він припинить стосунки та оцінить важливість сім’ї. Але він звинуватив мене, що я розбила сім’ю, а він лише робив«як усі». Він привів коханку до нового будинку. Нині вже два роки вони там живуть. Не одружується з нею. Будинок оформив на себе.

Вона не дозволяє приводити в будинок синів, друзів, навіть нашу собаку. Він перед нею тремтить, возить її у відпустки і виконує всі забаганки. Йому 59 років, їй 43.

Будучи зрадником, по суті, він часто дзвонить мені і каже, що до мене у нього справжнє кохання, що йому важко. Він думав, що поміняє жінку, а решта залишиться. Але сини, батьки, друзі всі відвернулися.

Ходить він (мужичок під 60 років) по одній половиці у власному будинку, співмешканка начебто кохає, але кричить, скандалить, вимагає. Я живу в Одесі, винаймаю кімнату, працюю. Лікую душу морем та відстанню. Все добре – діти дорослі, розумні, є квартири, пишу вірші, доки можу працювати. Але…Світ звалився, оглушивши мене надовго. І душу розірвавши мою на частини. І хочеться кричати у порожнє небо. Я тебе більше не шукаю! Ти щасливий?