Чоловіки теж були у моєму житті, мені було добре з ними, але потім я втомлювалася від цих стосунків, втрачала інтерес до шанувальників, і ми прощалися, деякі чоловіки самі залишали мене без пояснень, тривалі стосунки не складалися, тому що вони вважали мене несерйозною і не готовою до сімейного клопоту, а щодо дітей я й не думала, дитина відбиратиме майже весь мій вільний час, я з успішної і красивої жінки перетворюся на одну з тих матусь, які трясуться над дитиною, зовсім забувши про себе, можливо, я боялася відповідальності

Я все життя прожила у своє задоволення. Ніхто від мене нічого не вимагав. Я не мала жодних зобов’язань. Після навчання в інституті почала працювати в одній великій спеціалізованій організації, що займається міжнародним туризмом. Небагато підробляла і в модній індустрії. Час летів стрімко та швидко. Я була задоволена життям.

Працюючи моделлю, я мала можливість заробити непогані гроші. Треба сказати, що я отримала багато друзів і подруг, таких самих безтурботних і успішних. Крім того, я подорожувала по всьому світу зі своєю собакою вважала себе найщасливішою жінкою. Хотілося побачити якнайбільше країн, міст, тим більше робота мені це дозволяла.

Чоловіки теж були у моєму житті. Мені було добре з ними, але потім я втомлювалася від цих стосунків, втрачала інтерес до шанувальників, і ми прощалися. Деякі чоловіки самі залишали мене без пояснень. Тривалі стосунки не складалися, тому що вони вважали мене несерйозною і не готовою до сімейного клопоту. А щодо дітей я й не думала. Дитина відбиратиме майже весь мій вільний час. Я з успішної і красивої жінки перетворюся на одну з тих матусь, які трясуться над дитиною, зовсім забувши про себе. Можливо, я боялася відповідальності.

Час промчав стрімко. От і вийшла я на пенсію. І відчула безпросвітну самотність. Виявилося, що в цьому нічого доброго немає. Заміж так і не вийшла, дітьми не обзавелася. До подруг приїжджають діти та онуки, а в мене немає нікого. Тільки на старість років зрозуміла, що жила неправильно.

Зараз найбільше у світі шкодую, що не подумала про народження хоча б однієї власної дитини. Спочатку не було бажання, потім часу, а потім вже пізно народжувати вік не той. Як же це, напевно, чудово, коли поряд є рідна людина, яка любить тебе, піклується, та й у свою чергу виявляєш увагу до неї і даруєш свою любов.

Адже я навіть не відчула це щастя – бути матір’ю. Дивлюсь на свою сестру, яка має двох дітей, трьох онуків. Ми майже не спілкуємось, оскільки вона не згодна була з моїми життєвими принципами. Я була надто горда, щоб слухати її. І в той же час, я була досить красивою та доглянутою, стрункою та незалежною.

І завжди думала, що ловитиму на собі захоплені погляди чоловіків незалежно від віку. Зараз я хочу змінити своє життя, помиритись з рідними, приділити час племінникам, запросити їх до себе в гості. Познайомитися з таким самотнім чоловіком і побудувати сім’ю. Може, в мене й вийде? Тільки чи не пізно?