Даша тоді ледве не вила: вона посуд у мисці миє в новій квартирі, бо немає грошей на раковину, а чоловік мамі пробачив таку суму

— У мене неспокій починається, коли знаю, що в заначці в нас ні копійки! — скаржиться Дарина подрузі. — Одразу в голові думки: а раптом трапиться те чи те. І що? Бігати позичати?

— Я теж не можу жити, не відкладаючи і не думаючи про завтрашній день, — погоджується подруга. — Та елементарно ж: поломка техніки, взуття розірвалося, захворів хтось. І що, кредитку розпечатувати?

Чи в борг брати? Але ж борги треба віддавати, а з кредиткою — тільки зв’яжися. Як можна жити й не заощаджувати — не знаю. Чи прати в тазі, якщо раптом щось із пральною машиною?

А чоловік твій готовий так прати чи ні?

— Скажеш теж, чоловік і прати, — махає Дарина рукою. — Він узагалі забув, як у нас речі чисті в шафі з’являються. З повітря матеріалізуються, на його думку, мабуть.

Чоловіків узагалі зараз побут не обходить. Більшість думає, що все само робиться: мікрохвильовками, тими ж пралками і роботами-пилососами.

— Якщо вони є, — зауважує подруга.

— Якщо вони є, — луною відгукується Дарина.

У них у сім’ї вони є. У шлюбі Даша чотирнадцять років, житло в борг куплено, техніка придбана. Хоча, чого коштувала Даші кожна покупка — тільки вона знає.

Річ у тім, що чоловік заощаджувати й відкладати взагалі не вміє. Ніяк. Щойно в нього з’являється якась сума, чоловік шукає нагоду її витратити.

— У мене серце кров’ю обливалося, коли я в декреті сиділа, а в чоловіка з’явилося з премії й зекономлених коштів тисяч 30 гривень на картці. У нас борги, квартира майже порожня була, а мама чоловіка одразу ж узяла ці гроші в борг. У сестри чоловіка було весілля.

Не весілля, а розпис, але свекруха вирішила доньці подарунок зробити. Звісно, мама віддавала довго й нудно, бідкаючись, що так тяжко жити на пенсію, так тяжко.

А хто її просив сідати на пільгову пенсію? Могла б ще працювати й працювати, здоров’я не підводило. Ні, щойно дзвінок пролунав, побігла звільнятися.

Чоловік Даші місяці через чотири просто махнув рукою, мовляв, гаразд, мамо, ми без цих грошей обійшлися, ти нам нічого не винна. Даша тоді ледве не вила: вона посуд у мисці миє в новій квартирі, бо немає грошей на раковину, а чоловік мамі пробачив таку суму!

Відтоді так і живуть: за чоловіком око та око, щоб він випадково залишок, що утворився на картці до дня нового надходження грошей, не витратив на дурниці: на подарунок другові, на нову цяцьку:

«Дивись, прикольна яка!». На чергову сорочку чи ґаджет до наявного ґаджета, на зразок навушників.

Сваритися й контролювати чоловіка Даша неймовірно втомлюється. У нього на все одна відповідь:

— Ти постійно скиглиш, а ми ж не голодуємо, дивись, ми навіть обставили квартиру меблями й роздягненими не ходимо, і кредити платимо вчасно, і боргів за комуналку немає.

Я не можу купити племінникові подарунок? Або собі сорочку, яка сподобалася?

— Ні на відпустку назбирати, ні відкласти, — злиться жінка. — При цьому чоловік ще й категорично проти роздільного бюджету, мовляв, це не сім’я. Якщо я хочу роздільний бюджет, то я можу одразу йти й писати заяву на розлучення, так мені було сказано.

Розбіжності в сім’ї давно переступили підколювання та жарти, на кшталт тієї, що Даша — справжній «Плюшкін». А вона не Плюшкін, вона просто втомилася жити в нуль, без заощаджень узагалі.

Якби її батьки не допомогли з першим внеском, як вважає жінка, вони б досі жили на оренді.

— Донька з класом кудись їде, треба здати гроші, а в мене тільки завтра зарплата, лізу на спільну картку в онлайн-банкінгу, а там 89 гривень, а вчора було ще було тисяч шість.

Дивлюся, куди пішли — маркетплейс, чоловік замовив новий костюм для того, щоб із другом поїхати на риболовлю у вихідні. І ні слова. Почнеш питати, а у відповідь:

«А що я, як безхатько останній, у старих спортивках їхати повинен?»

П’ять років тому жінка психонула й не сказала чоловікові про підвищення своєї зарплати. Гроші стала відкладати на картку іншого банку, куди чоловік не має доступу.

І відтоді заощаджувала туди все, що могла зекономити, поки рука чоловіка не дотяглася до цих коштів.

Про те, куди й на що витратити, не думала. Зрештою, вони на морі були п’ять років тому, і то в кредит, бо не назбирали.

Та й так, нехай лежать, каші ж не просять. І цього року Дарина, побачивши суму на рахунку, вирішила: вистачить їм і на море з донькою, в жовтні, у теплих краях, і навіть можна подумати про автівку, хай стару, але все ж таки.

Донька до бабусі поїхала, Даша вирішила чоловікові романтичну вечерю приготувати й зробити сюрприз, розповівши про те, що в них є гроші, і навіть залишиться трохи на чорний день, якщо витратять вони на те, що вона задумала.

Хотіла порадувати, а вийшло, що розлютила. Чоловік просто у шаленство прийшов, дізнавшись, що гроші вона накопичила потай від нього.

— Ти брехала! — звинувачує тепер. — Ти мені роками брехала в очі, ти сварилася зі мною за кожну гривню, а сама сиділа на таких грошах? Знаєш, коли я женився, то не думав, що мене у власній сім’ї будуть так обдурювати!

Слова дружини про те, що «брехати» — це виводити гроші з сім’ї на сторону, купувати щось особисто для себе, тоді як вона накопичила, інакше б просто не було цих грошей узагалі, — порожній звук для чоловіка.

Скандал розгорівся неабиякий. Чоловік навіть до мами своєї ночувати поїхав.

Коли повернувся, заявив, що Даша повинна негайно віддати йому половину суми, а він сам вирішить, як витратити свою половину сімейних заощаджень.

— Адже ти сказала, що це сімейні гроші, так же? — і знущальна посмішка.

— І тут уже не витримала я, — каже Даша. — Я просто втомилася так жити, що від власного чоловіка треба гроші потайки збирати, щоб йому ж квартиру обставити чи його ж сідницям автівку купити.

Даша сказала чоловікові, що віддасть йому половину накопиченого під час розлучення, що вони поділять спільну квартиру, звісно, з урахуванням першого внеску з її боку, а він зафіксований у документах.

— І квартиру окрему собі потім куплю, і кредити виплачу, і машина в мене буде, і на море з донькою їздити стану, — каже жінка вперто. — І заощаджувати буду, не таячись ні від кого.

Мами, своя і чоловікова, закликають Дарʼю не гарячкувати, мовляв, устаканиться все. Чоловік уже, начебто, й на примирення пішов, але тепер Даша відступати не думає, заяву на розлучення й аліменти подано.

Як вважаєте, чи мала Дарʼя право на таємну «заначку», якщо чоловік категорично не вмів заощаджувати?