Батьки розлучилися, коли мені було три роки. Жили ми з мамою тяжко, на всьому заощаджували.
Дід із бабусею продали свою трикімнатну квартиру, щоб купити нам окреме житло. У результаті вийшло дві однокімнатні.
Тільки подорослішавши, я почала запитувати, чому маму все влаштовувало? Жили на її скромну зарплатню няньки дитячого садка.
Адже можна було б поміняти роботу чи навіть підробляти нянею в якійсь родині. Але мама нічого не робила, щоб було хоч трохи легше жити.
Могли б і з її батьками жити, то були б у кожного окремі кімнати. Але ні, всіх усе влаштовувало чомусь.
З татом я не бачилася, мама казала, що він відмовився від мене. Я дуже переживала це, здавалося, що я не така, як і все, що мене навіть рідний батько не хоче бачити.
Нині мені 18 років, і мене у соцмережах знайшов батько. Написав, що дуже хоче зустрітись.
Я не замислюючись, погодилася. Хотілося подивитися йому в очі, почути його виправдання та вибачення.
Але вийшло все якраз навпаки, і я дізналася всю правду про нашу родину.
Тато сказав, що мама не створена для сім’ї, домашня робота була для неї в тягар.
Її більше влаштовувало отримувати пристойні аліменти на дитину і не треба прати, готувати та прибирати, як вимагав чоловік. Аліменти справді були пристойними, тато показав усі квитанції та чеки з банку.
Я шокована, куди поділа мама такі гроші? Виходить, мати мене обкрадала?
Відверта розмова одразу не вийшла. Мама почала перераховувати все. Як дорого вирощувати дитину однією.
Але я сказала, що ми практично жили у злиднях. Потім мати зізналася, що вкладала гроші в якісь сумнівні фонди, частина на депозиті лежить, велику суму позичила подрузі, а та поїхала за кордон і не повернула.
Як ви розумієте, депозит вже сильно знецінився. Що з усього сказаного правда, я не знаю.
Але точно знаю, що мама тепер для мене чужа людина і жодні її виправдання мене не переконають.
Це була та сама особлива весна, коли повітря стає густим від передчуття чогось великого. Недільний…
Ця новина впала на Віру як сніг на голову, в самісінький розпал метушливого понеділка. Вона…
— Марино Сергіївно, знаєте, такий подарунок мені й задарма не потрібен! Йому місце на смітнику,…
— А я навіть не кривлю душею і не приховую: мені зараз дуже вигідно, що…
Коли у двері дзвонить Надія Петрівна, мій внутрішній затишок миттєво згортається, як кисле молоко. Наша…
— Ілле, ти довго збираєшся в екран втуплюватися, чи все ж таки подаси свій голос?…