Дійшло до того, що бабуся свекрухиної плем’ячки сказала, що спілкуватися зі мною не хоче, старший син їй писав, яка я погана моєму чоловікові, а свекор і зовсім сказав, що бачити мене не хоче

Мене звуть Аміна, мені 29 років, у мене чоловік та двоє діток. Заміжня вже 5 років, а живемо з чоловіком разом майже 10 років. До недавнього часу все в нашій родині складалося, як у казці, хороша робота, гроші, весілля, квартира, діти. Що ще для щастя треба, спитаєте ви?

Історія ця почалася 5 років тому з дня нашого весілля. Свекруха стала посередньо до мене ставитися, ні в що не ставила, чоловіка мого проти мене налаштовувала, гидоти всім про мене розповідала, але крім усього цього мені в очі співала пісні про свою любов до мене.

Мені, загалом, все одно на її ставлення, вона мені ніхто і звати її ніяк, але щоб не ображати чоловіка я намагалася підтримувати дружні стосунки з нею і навіть вдавала, що не помічаю її роздратування до мене.

Ситуація розжарилася, коли я повідомила, що чекаю другу дитину. Вона приїжджала до нас у гості зі своєю племінницею та прийомною донькою старшого сина, а потім після від’їзду звинуватила мене в тому, що я не хотіла їхнього приїзду і я погано до них ставилася.

Хоча їсти я їм готувала, прибирала за ними, речі розбирала, звичайно радості від такої величезної кількості людей в будинку я не відчувала, все ж таки я в положенні і працювала, і старша дитина, так ще й за ними доводилося все прибирати. Але я не показувала їм цього.

У нас на цьому ґрунті сталася невелика сварка, по дрібниці щось, але після її від’їзду, вся наша велика родина шепотіла про те, яка я погана. Дійшло до того, що бабуся свекрухиної плем’ячки сказала, що спілкуватися зі мною не хоче, старший син їй писав, яка я погана моєму чоловікові, а свекор і зовсім сказав, що бачити мене не хоче.

Пройшло багато часу, зараз усі пристрасті вщухли, але не передати словами, як я була пригнічена і не знала, що робити. Чоловік мій в основному відмовчувався, доки вона вкотре не подзвонила і не сказала, що свекор бачити мене не хоче, я розплакалася, і чоловік влаштував їй прочухана, мовляв, чого ти їй нерви треплеш, вона дитину чекає.

Минув час, ми купили квартиру в їхньому місті і переїхали, та й ось воно почалося. Без її згоди я нічого зробити не можу, за кожен похід у магазин маю звітувати, за кожну покупку теж.

Ліжечко старшому вона вибирала за наші гроші, якісь дрібниці типу, які продукти купувати, теж усе вона вирішує. Приходить до мене додому і командує з огляду на те, що ми від них не залежимо і особливо допомогою вони не відрізняються.

Онука балують, звичайно, іграшки купують, іноді прийшовши у гості (як завжди без попередження) можуть принести йому йогурти, якось навіть принесла нам вечерю. Свекруха постійно командує, як треба витрачати гроші, точніше, що їх взагалі не потрібно витрачати.

Приходить, як завжди, не попереджаючи, може півдня просидіти і проговорити по телефону у мене вдома, розповідаючи всім, що допомагає з дітьми, хоча допомогою і не пахне, ніколи не допоможе ні приготувати, ні прибрати, сидить тільки чаї ганяє .

Старший син повністю на їхньому забезпеченні зі своєю сім’єю, але крім усього, та невістка хороша, а синок золото. А чому?

Бо можуть її на місце поставити, а ми мовчимо. Мені соромно дорослу людину ображати, а чоловік боїться її, чи тому, що заступитися за мене не може.

Я зараз у лікарні, прошу чоловіка приїхати, і чую, як свекруха йому каже: а що, мама її допомогти не може? На що мій чоловік ставить мені те саме питання.

Звичайно, напевно, я щось не розумію і в сім’ї не потрібно допомагати коханій людині, навіть тій, яка тобі двох дітей народила. Загалом, виплакала я всі сльози від болю та образи, що ця людина мало того, що заступитись за мене не може і на місце їх поставити, так ще й дозволяє цій жінці лізти в нашу родину та вирішувати наші справи.

Вирішила, як випишусь із лікарні, відправлю його жити до мами. Сил моїх більше немає терпіти всі її приниження, всі її закиди та такого чоловіка.

Розповісти всі приклади часу не вистачить, це я все описала коротко, щоб було хоча б приблизно зрозуміло, але повірте мені на слово, ця жінка з мене всі соки вичавила і продовжує смоктати, то ще й моїй матусі примудряється дзвонити і скаржитися на мене. Порадьте, як бути?