— Дмитрику сподобався, – не здавалася Людмила, – Йому зараз що не дай, усе цікаво, та хоч каструлю або черпак. А мама твоя могла б, крім трактора, і грошенят нам підкинути. Усе-таки онукові рік, така подія! Та й узагалі, вона ж знає про наше матеріальне становище, і що діти нині дорогі. — Але вона не зобов’язана утримувати нашу дитину, – резонно зауважив Сергій, – У нього, взагалі, є батьки

— Ні, Сергію, я вважаю, що це неправильно – онуків ділити! – ображено вимовляла чоловікові Люда, – Адже неозброєним оком видно, що твоя мама любить і шанує тільки Ганнусю, а нашого Дмитрика обділяє!

— По-моєму, ти перебільшуєш, – не відриваючись від перегляду новин, відповів чоловік, – З чого ти все це взяла, не зрозумію? Мама онуків любить однаково, і допомагає, і з Дімою сидить, коли потрібно, чого тобі не вистачає?

— Ти серйозно зараз? – обурилася Людмила, – Та хоча б сьогодні, вона на перший день народження до онука прийшла і що?

— Що? – Сергій зі зітханням вимкнув телевізор, – Що не так?

— Що вона йому принесла? – продовжувала Люда, – Сміх один! Трактор пластмасовий із найближчого магазину. Я, між іншим, цей трактор китайський там бачила, і, скільки він коштує, знаю! Сто тридцять гривень!

— І що? – не зрозумів чоловік її претензій, – Яка різниця, скільки він коштує? Та Дімка весь вечір із ним провозився, сподобався йому бабусин подарунок, а це найголовніше, по-моєму.

— Дмитрику сподобався, – не здавалася Людмила, – Йому зараз що не дай, усе цікаво, та хоч каструлю або черпак. А мама твоя могла б, крім трактора, і грошенят нам підкинути. Усе-таки онукові рік, така подія! Та й узагалі, вона ж знає про наше матеріальне становище, і що діти нині дорогі.

— Але вона не зобов’язана утримувати нашу дитину, – резонно зауважив Сергій, – У нього, взагалі, є батьки.

— Так? А племінницю твою тоді чому вона утримує? – гнівно вигукнула його дружина, – Одягає її з ніг до голови, до школи, он, одноосібно зібрала, все купила, від олівців до одягу і рюкзака!

— Так Ганнуся без батька росте, її Олена одна тягне, от мама й допомагає.

— Допомагає! Гаразд, про школу ще можна зрозуміти, це дуже дорого зараз, а телефон? Вона ж їй на день народження телефон подарувала за п’ятнадцять тисяч. Хоча сама вічно плачеться, що живе на одну пенсію, ледве кінці з кінцями зводить!

— Слухай, ну що ти рахуєш чужі гроші? – не витримав Сергій, – Ну, купила вона онучці телефон, то ж Ганнуся вже в четвертому класі, соромно їй зі старим телефоном Олени ходити, однокласники засміють. Не айфон же їй бабуся купила. А Дімці рік усього, він і трактору радий по вуха! Ось підросте, тоді і йому подарунки даруватимуть суттєвіші.

— Ось мої батьки, крім машинки, і, між іншим, недешевої, ще й п’ять тисяч подарували! – все не могла заспокоїтися Люда, – Відразу видно, що онука вони люблять.

— Так він у них один, кого їм ще любити-то? – розсміявся Сергій, – І потім, ти що, любов фінансовими вливаннями вимірюєш?

— І ними теж, – відповіла Людмила, – Он, влітку твоя мама онуку на море возила, із собою брала, на два тижні. І все, зауваж, за свій рахунок!

— І що? Ти хотіла, щоб вона і Дмитрика взяла? – здивувався Сергій, – Та йому тоді всього ж вісім місяців було!

— Могла б і мені путівку оплатити, ми б із малюком разом поїхали!

— Слухай, а тобі не здається, що це вже нахабство? – Сергій починав злитися, не розуміючи суті претензій дружини, – Зрештою, це її особисті гроші, і розпоряджатися вона ними має право так, як хоче.

— Але ж це несправедливо! – не здавалася Люда, – Виходить, вона нашого сина не любить! Усі її турботи і переживання тільки про Ганнусю. Навіть сьогодні тільки й чути було за столом: «Ах, Анюта те, Анюта це! Ось, яка розумниця, ось, яка красуня!» Тьху! Взагалі в Діми день народження, вся увага мала бути спрямована на нього!

— По-моєму, він не образився, – відповів Сергій, якого ця розмова почала стомлювати, – Увесь вечір із бабусями грався, з рук не злазив. І взагалі, я не розумію, ти чого від мене зараз хочеш?

— Поговори з матір’ю, поясни їй, що вона поводиться неприпустимо, так не можна! – зажадала Людмила, – Це поки Діма нічого не розуміє, але скоро він підросте і помітить, що бабуся любить Аню більше, ніж його. У дитини може бути психологічна травма, ти розумієш це?

— Не перегинай! – суворо зупинив її чоловік, – Зовсім ви збожеволіли зі своїми новомодними методами виховання, з психологами цими! Раніше ми як росли? Згадай! І нічого, нормальними людьми виросли, жодних психологічних травм не отримали! І ні з ким я розмовляти не буду. Тебе щось не влаштовує? От ти сама й скажи моїй матері про це.

— Як? Це ж твоя мама, ти і маєш вирішувати проблему!

— А я не бачу жодної проблеми, – категорично заявив Сергій, – Тому що її немає! Бачу тільки навіжену, вічно всім незадоволену дружину, якій не догодити! По-моєму, ти в декреті від нічого робити сама собі проблеми на порожньому місці вигадуєш, а потім ще й оточуючим весь мозок виносиш!

Людмила не стала продовжувати розмову, ображено пішла на кухню, де на неї чекала гора немитого після свята посуду.

Намилюючи чергову тарілку, вона все думала, як їй правильно вчинити в ситуації, що склалася.

З чоловіком жінка була незгодна категорично, вважала, що він просто вигороджує матір, сестру і племінницю. Тим паче, що і її мама помітила, як свекруха виділяє старшу онуку.

Людмилі було до сліз прикро за сина, і вона вирішила будь-що-будь домагатися рівноцінного ставлення бабусі до обох онуків. Нехай навіть доведеться заради цього піти на конфлікт, з’ясовувати стосунки, навіть припинити на час спілкування зі свекрухою – вона на все готова! Тому що онуків бабуся зобов’язана любити однаково, а інакше це не бабуся, а не зрозуміло хто!

А маленький Дімка в цей час солодко спав у своєму ліжечку, нічого не підозрюючи про муки його мами. Він заснув щасливим, адже весь день провів в оточенні рідних, люблячих його людей, отримав масу емоцій і вражень. Йому снився великий синій трактор, який подарувала улюблена бабуся, і малюк посміхався уві сні, катаючи нову іграшку по великому різнобарвному килиму. Дімка був щасливий, і йому було абсолютно все одно, скільки коштував цей подарунок. Для однорічного малюка трактор, принесений бабусею, став найдорожчим, найкращим у світі! Адже не все в нашому житті можна виміряти грошима!