До появи дітей я була досить привабливою дівчиною, стрункою та підтягнутою, завжди з манікюром та зачіскою, на підборах, тепер я виглядаю стомленою тіткою, мене нічого не тішить, не хочеться одягатися, робити собі макіяж

Мені 34 роки, у мене двоє дітей. Після того, як з’явилася друга дитина, моє життя втратило всі фарби. Ось уже два роки я перебуваю практично в закритому просторі і коло мого переміщення досить обмежене.

До появи дітей я була досить привабливою дівчиною, стрункою та підтягнутою, завжди з манікюром та зачіскою, на підборах. Тепер я виглядаю стомленою тіткою.

Мене нічого не тішить, не хочеться одягатися, робити собі макіяж. Та й куди я ходжу? Дитячий садок і продуктовий магазин, в кращому разі – клініка. І що найстрашніше – я почала заїдати стрес.

Хто б мені сказав раніше, що зараз я давитимуся простим хлібом з водою, щоб тільки вгамувати свої негативні емоції, погасити в собі лють, яка наростає щодо дітей.

Я почала їсти без голоду, з приводу, частіше – в момент негативних емоцій. І, звичайно, все це відбивається на фігурі не найкращим чином.

Замінити їжу на випивку чи ще щось я не можу, тому що годую дитину молоком. Мені дуже важко психологічно переносити такі метаморфози зі своєю зовнішністю.

У мене немає жодних моральних і фізичних сил припинити це порочне коло: їжа – самобичування – ненависть. Я живу у постійній депресії.

І все це сталося завдяки дітям, вони похитнули моє життя. Дайте пораду, що робити? Може хтось уже зіткнувся з подібним у своєму житті та знайшов сприятливий вихід із такої ситуації?