Донька розплакалася і кинула слухавку, поговорити з нею змогла старша, від неї я все дізналася, для молодшої я зрадниця, їй шкода та прикро за батька

Мені 48 років, 23 роки я прожила у щасливому шлюбі з першим чоловіком. На жаль, його вже кілька років немає в живих.

Від першого шлюбу є дві дочки (22 та 19 років). Першого чоловіка я не кохала, як чоловіка, але дуже любила, як людину. Він для мене був рідним і близьким.

Я ніколи йому не зраджувала і не зраджувала його. Ми жили у щасливому та гарному шлюбі.

Коли не стало першого чоловіка, я це переживала не просто, і так склалося життя, що через рік після його втрати зустріла чоловіка, якого покохала по-справжньому. Кохання таке, якого я за все життя не відчувала.

Доньки теж це побачили. Старша за мене зраділа, а молодша до всього поставилася стримано та спокійно.

Дуже швидко ми з моїм новим чоловіком зійшлися, він зробив мені пропозицію, і ми розписалися. Нині живемо в нього.

Старша дочка вже сама заміжня і вони живуть із чоловіком у їхній власній квартирі, з нею дуже теплі та близькі стосунки. З молодшою ​​все дуже складно та важко.

Вона одного разу почула мою розмову з моєю найкращою подругою про мого першого чоловіка та нинішнього. І все! Вона зовсім від мене віддалилася.

Ми практично не спілкуємось. Коли я дзвоню чи хочу приїхати, вона завжди шукає привід для відмови.

Сама ніколи не дзвонить і не приїжджає. Я намагалася з нею поговорити, розговорити її, але все вийшло лише гірше.

Донька розплакалася і кинула слухавку. Поговорити з нею змогла старша.

Від неї я все дізналася. Для молодшої я зрадниця. Їй шкода та прикро за батька. Вона його дуже любила (батькова дочка).

Мого щастя вона зрозуміти і прийняти не хоче і не може, спілкуватися зі мною теж не може і не хоче, я для неї зрадниця та спілкування та стосунки зі мною для неї це теж зрада батька.

Сама вона теж, незважаючи на вік, до кінця пережити його смерть не може і досі нудьгує та страждає за ним. Я не знаю що робити.

Другого чоловіка дуже люблю, але якщо потрібно вибирати між чоловіком та донькою, то без запитань я виберу дочку.

Напевно, виходу нема. Поясню все чоловікові і подам на розлучення.

Це справді зрада дочки та покійного чоловіка? Я сама щаслива, а дочка страждає та мучиться. Не повинна так мати робити.