Дорослий син уже 10 років живе окремо, жили у різних країнах, а тепер я три місяці, як переїхала до його країни, але живемо окремо одне від одного, звертаюся до нього, він допомагає знехотя, допоможе, але перед цим висловить, що набридло зі мною няньчитися, чи не відповідає взагалі, виростила одна його, був у дитинстві дуже зі слабким здоров’ям і по пів року лежав у лікарні, а я приходила після роботи та займалася з ним, щоб у школі не відстав

Дорослий син уже 10 років живе окремо. Жили у різних країнах, а тепер я три місяці, як переїхала до його країни, але живемо окремо одне від одного. Я працюю, телефоную йому, прошу допомогти з правильним перекладом фраз, розмова займає 5-10 хвилин.

Я ще не адаптувалася у новій країні, є питання. Звертаюся до нього, він допомагає знехотя. Допоможе, але перед цим висловить, що набридло зі мною няньчитися, чи не відповідає взагалі.

Виростила одна його. Був у дитинстві дуже зі слабким здоров’ям і по пів року лежав у лікарні, а я приходила після роботи та займалася з ним, щоб у школі не відстав. Не чекаю нагород, я зробила все, що могла. Раніше цінував, зараз з’явилася дівчина, разом живуть.

І в нього перекинулася свідомість. Він тепер не тільки забув, хто його виростив, але ще вважає мене винною, що я приділяла йому мало часу, постійно працюючи. Наче йому все з пам’яті стерто і вставлено інший мозок. Каже, що я ніколи не цікавилася його життям, і зараз, якщо дзвоню, то тільки щоб попліткувати та попросити про допомогу перекласти фразу.

Я іноді думаю, що може у нього проблеми з головою, що він не пам’ятає, як я питала, як у нього справи, коли захворіли, чи не треба чогось, поради давала, допомагала матеріально. Все забуто та перевернуто. Коли сказала, що не заслуговую на таке ставлення, і чому діти не цінують своїх батьків за життя, я в нього одна, і колись йому буде соромно за свої слова.

Мені було сказано, що я намагаюся нав’язати йому почуття провини, маніпулюю своєю смертю і отримаю за це «зворотню». Заблокувала його скрізь, де тільки можна, і вирішила більше не спілкуватися. Ніколи. Написала, якщо він не оцінив мою присутність, нехай оцінить відсутність.