Дружина цілий місяць фліртувала із колегою по роботі. У мене 11 років шлюбу, 2 дітей – 8 та 10 років. Кохали одне одного дуже сильно. Дружина дуже ефектна, життєрадісна, товариська. Постійно користувалася увагою у чоловіків. Ревнував часто, вона мене теж. Але якихось серйозних приводів ми не давали одне одному.
З роками побут зробив свою справу, ми стали віддалятися одне від одного. Кожен сам по собі, загальним справам, як і заняттям із дітьми віддавалися з небажанням. Дружина працює в силовій структурі, і з перших днів за нею вишикувався натовп шанувальників.
Вона почала більше проводити часу в салонах краси, манікюр, пілінг. На роботу відвозив і забирав лише я. Сама добиралася дуже рідко, лише з корпоративів.
І ось учора вони мали суботник на роботі. Дівчата мили вікна, столи, чоловіки на вулиці. Дружина з іншими дівчатами любили під цю справу занапастити пляшку вина. Час був десь о 14:00. Вона сказала, що ще 30 хвилин і додому. О 15:00 я надіслав їй повідомлення, але телефон вимкнено. За геолокацією, телефон визначився на «дорозі кохання», місці в лісі, де усамітнюються парочки.
Дочекавшись її вдома, намагався з’ясувати, що вона там робила. Спочатку вона відмовлялася, але все ж зізналася: вже давно їй сподобався один із співробітників, він теж став виявляти до неї знаки уваги. Я гадаю, що був затяжний флірт.
Хоча поряд завжди були люди, у кабінеті перебували ще кілька людей. Але десь із місяць тому, як вона каже, стався перший поцілунок, і ось упродовж трьох тижнів вони у кабінеті зустрічалися, поки нікого не було, цілувалися. Він писав їй вірші, багато спілкувалися.
Тиждень тому їхнє листування побачила його дружина, і пішла від нього. На «дорозі кохання» вони поставили крапку у стосунках із моєю дружиною, щоб не руйнувати шлюби. Близькості як вона каже, не було. Лише поцілунки.
Що мені робити? Я пішов з дому, діти переживають, дружина вибачається, благає повернутися.
— Та що ж це ти, Оленко? Га? Ти ж... ти ж нам як донька…
— Поверніть гроші! — рішуче мовив Іван Сергійович і поставив пляшку з написом «Молоко» прямо…
— Люсю, ти своєму футболку братимеш? Навіть не думай, бери, не прогадай, знижки справді гарні.…
Настя розпрощалася з чоловіком чотири роки тому, коли їхньому синочкові саме виповнилося чотири. Знаєте, як…
— Оце так подарунок? — Дмитро підняв футболку з таким виглядом, наче то була не…
Останнім часом Юля ловить себе на тому, що кожна розмова з мамою дається їй дедалі…