– Дурна ти, Ірко! Ось побачиш, пошкодуєш ти про це, дуже пошкодуєш. Такого чоловіка ти урвала чудового, а тепер розкидаєшся! Підберуть, оком моргнути не встигнеш. Потім лікті кусатимеш

– Дурна ти, Ірко! Ось побачиш, пошкодуєш ти про це, дуже пошкодуєш. Такого чоловіка ти урвала чудового, а тепер розкидаєшся! Підберуть, оком моргнути не встигнеш. Потім лікті кусатимеш. У вас сім’я, діти, подумай сама: ну куди ти без нього? Як житимеш?

Олена, подруга Ірини, була дівчина проста та прямолінійна. Вона в житті багато побачила і багато натерпілася. Виросла в селі, у багатодітній родині, батьки шукали сенс життя на дні чарки, і мало гарного бачила вона у дитинстві.

Потім поїхала в місто, вийшла заміж, народила двох дітей – та чоловік виявився марнотратом. Тепер Олена, ще молода й симпатична, з радістю влаштувала б своє особисте життя, та тільки охочих тягнути на собі її та двох чужих дітей на додачу щось не було.

Оленка працювала день і ніч, щоб забезпечити доньок. Вона вже як ніхто знала, як це важко – виявитися однією з дітьми без чоловіка. Але Ірина чомусь наполегливо не хотіла слухати найкращу подругу і стояла на своєму.

– Та, ну тебе, Оленко! Що ти така нудна? Один раз живемо, я хочу бути щасливою тут і зараз. Та я таких емоцій, як з ним, може, взагалі ніколи в житті не відчувала, – відповідала вона, чепурячись перед дзеркалом.

Ірина збиралася не кудись там, а на побачення. Вона одягла найкрасивішу і найкоротшу сукню, намалювалася і тепер акуратно укладала волосся.

– Ти тільки почитай, що мені Павло сьогодні написав. Та мені чоловік ніколи у житті таких повідомлень не писав. Тут кожне слово пронизане пристрастю, любов’ю, ніжністю… Ти тільки подивися, Олено.

Ірина показала подрузі телефон. Олені вона довіряла цілком і беззастережно, як нікому на світі. Подруга знала про неї, здається, все.
Олена без особливого ентузіазму подивилася листування.

– Знаєш, що я тобі скажу… Писати красиві слова про кохання – це одне. А ось кохати жінку по-справжньому, дбати про неї, цінувати її – це зовсім інше.

– Твій Павло просто запудрив тобі мізки. Ну, звичайно, коли вдома дружина, діти, проблеми, турботи, ти для нього зараз – просто ковток свіжого повітря. Ти в нас красуня, струнка, одягнена завжди з голочки, доглянута, пахнеш, як цукерочка. Ще б пак, не закохатися в таку. А ти не думала, що це все завдяки твоєму Сашку?

– У сенсі? Ти про що взагалі?

– Та про те, що саме твій чоловік дає тобі можливість займатися собою, доглядати за собою, оплачує твої нескінченні походи до салонів краси та шопінгу. Хіба не так?, – казала подураг та продовжила.

– Він у тебе золота людина. А компліменти та полум’яні промови… Подумай сама: Сашко твій працює майже цілодобово, щоб ні ти, ні ваші доньки нічого не потребували. У нього, мабуть, ні сили, ні часу немає на таке. Зате будинок у вас завжди – повна чаша. Ти за ним як за кам’яною стіною.

– Ой, Олено, тебе мій чоловік що, адвокатом найняв підробити? Що ти його завжди захищаєш? Мені взагалі іноді здається, що він уже давно мене розлюбив. В нас ні романтики, ні ніжності. Ми удвох багато років навіть нікуди не ходили.

– Ірино, ну що ти заладила? Звичайно, у вас робота, дім, діти, справи. Звичайно, вдома з чоловіком – це побут. А з коханцем – це романтика. А ти спробуй ті сили, ресурси і час, які ти витрачаєш на свого Павла, витратити на чоловіка. Можливо, і він би тоді по-іншому поводився з тобою? Може, й романтика одразу з’явилася б, і все стало, як у молодості?

– Ні, Олено. Колишнього не повернеш. Я останні півроку просто парю, як на крилах, рівно з того самого дня, як познайомилася з Павлом. Він – моя людина, розумієш? Моє кохання.

Олена сумно і тяжко зітхнула. Аж надто вона любила подругу, щоб дати їй ось так, на порожньому місці, через звичайну інтрижку, зруйнувати гарну і гарну сім’ю.

Але бачила, що зараз ніхто і ніщо так не важливо для Ірини як Павло. Вона просто втратила голову.

Ірина кожну обідню перерву збігала швидше з роботи, щоб провести з ним хоч трохи часу. Постійно брехала чоловікові, що зустрічається з подругами, чи йде в кіно, чи магазинами. І щовільно проводила з Павлом.

Цей чоловік став для неї світом, цілим всесвітом, центром життя. Іноді Оленці навіть здавалося, що подруга взагалі втрачає зв’язок із реальністю.

Вона стала залишати своїх дітей у неї дедалі частіше. Набреше Сашкові, що поїхала до Олени та її доньок у гості, а сама, навіть не переступивши поріг Олениної квартири, збагрювала дітей і одразу тікала на чергове побачення.

Ірина літала на крилах щастя. Цей роман начебто дав їй нові сили. Вона схудла, пострункішала. Почала ходити до спортивної зали, щоб виглядати ще краще.

Всі її вбрання тепер були виключно жіночними та привабливими. Навіть чоловік помітив ці зміни на вигляд дружини, і йому вони дуже подобалися. Та ось тільки старалася його кохана для іншого.

Жодні вмовляння не діяли на Ірину. Вона, наче юна закохана дурна дівчина, знову і знову тікала геть, в обійми коханого.

– Ірино, ти мені ось тільки одне скажи. Якщо у вас із твоїм найкращим чоловіком на світі все так чарівно і чудово – чому ви досі не разом? Чому ховаєтеся від усіх, наче школярі? Чому брешете своїм другим половинкам? Чому не розкажете вдома все, як є?

Можливо, і тобі, і Павлу вже час перестати обманювати своїх близьких людей? Мені ось, наприклад, дуже шкода і твого чоловіка, і дружину Павла, – казала подруга.

– Їм доводиться терпіти обман та зраду. Хоча вони обидва взагалі ні в чому не винні. Це ви з ним такі безбашенні не думаєте про наслідки. Наче забули, що у вас сім’ї та діти вдома. Ти взагалі колись пропонувала йому разом жити?

У цей момент Олена зрозуміла, що потрапила точно в ціль. Ірина раптом відклала рум’яна і явно понурилася.

– Знаєш, так. Я пробувала. Але він чути про це нічого не хоче. Відповідає, що кохає мене, але його сини для нього найголовніше в житті.

Та й дружина у нього хвора і просто не переживе такого удару. А ще – що він матеріально мене просто не потягне. Загалом, все складно.

– Складно? А на мене так ясно все з твоїм героєм-коханцем. Герой він лише на словах. А в житті… І ти навіть після цього не хочеш знайти в собі сили закінчити все? Стати знову тією милою, прекрасною мамою та дружиною, яку я знаю багато років? Чи не хочеш заново закохатися у свого прекрасного, надійного чоловіка? Можливо, вам потрібно народити третю дитину? Може, це тебе зупинить? Одумайся, Іино!

– Все, годі! Ти зануда, Олено. Все, я побігла. Дякую, що погодилася посидіти з дівчатами.

– Між іншим, вже вдруге цього тижня! – кинула подруга вслід Ірині, що тікає.

Хто б міг подумати, що добра і справедлива Олена лише через місяць викине таке, що Ірина і в найстрашнішому сні не могла собі уявити…

*****
– Ну що, люба, ти готова?
– До чого, Сашко?

Дружина одразу з порога, як Сашrj прийшов додому з роботи, зрозуміла, що щось з ним не так. Він дуже нервував, постійно перебирав пальцями і уважно вчитувався в текст у телефоні.

– Ну, як до чого? Сьогодні я здійсню нарешті твою мрію.

– Яку таку мрію? Я начебто ні про що тебе не просила.

– А я, можливо, твої думки читаю.

– І про що ж вони?

– Ірbyj, ну, годі вже. Збирайся.

– Та куди, чорт забирай? Що відбувається? Куди ми їдемо? Мені взагалі потрібно в садок за дітьми.

– О! Як цікаво. Ти згадала наших дітей! Ну, треба ж! Дуже мило, – відповів чоловік.

У цей момент серце в Іриyb шалено забилося. Їй стало страшно та жахливо не по собі.

– Ну, що ти принишкла, зіроymrf ти наша? Поїхали вже! Ми з тобою розлучаємося. Я відпускаю тебе. Тепер ти можеш робити все, що завгодно твоїй душі. Іди на всі чотири боки. Квартира та машина мої. Ділити нам з тобою нема чого. Розведуть нас швидко. А за дівчат можеш не переживати. Jktyf зараз забере їх з садка і поки поки що з ними тут. Вона тепер завжди буде поруч із ними… І зі мною.

– Олена? Що? Як це? До чого тут Олена, я, ти, діти? Що відбувається, поясни!

– Олена мені все про тебе розповіла. Я знаю все, кожен крок, кожне слово. Я читав усе, що в тебе в телефоні. Я знаю, що ти кидаєш дітей.

Я в житті не повірив би, що живу з такою мерзенною людиною. Ти підла і нахабна зрадниця. І як я міг помилятися в тобі весь цей час?

Ірина сіла на диван, їй хотілося провалитися крізь землю і не бачити, не чути зараз усього, що діється довкола. Але за свої вчинки рано чи пізно доводиться відповідати.

– Виявилося, що моя красуня-дружина належить не тільки мені. А я не звик ділитися тим, що має належати лише мені. Тому, провалюй до свого коханця!, – відповів чоловіе та продовжив.

– А я знайшов рідну душу в Оленці. Знаєш, вона ж тільки на вигляд така проста, звичайна, сіра мишка. Але ми з нею так зблизилися за останні кілька днів. Вона, виявляється, безмірно добра, привітна, вдячна, дбайлива. Я таких жінок раніше і ніколи не зустрічав.

Так от, виявляється, в чому річ! Найкраща подруга зрадила Ірину. Вона розповіла все Сашку. Все, як є, без прикрас. Як вона могла? Олена! Тільки не це, тільки не вона!

– Вона без претензій. Не те, що ти. Вона потребує кохання та піклування. Вона саме те, що мені потрібно. Наші діти відмінно ладнають одне з одним. Тож Олена переїжджає до нас.

За доньок я боротимусь у суді. І я впевнений, що правда буде на моєму боці. Тим паче, у мене в руках такі козирі. Листування, реальний свідок.

Адже вона розповість усе про те, яка ти мати. Тобі не потрібні діти. Тобі потрібний він. То йди, лети. Ти вільна. Я відпускаю тебе.

Сашко грубо взяв Ірину за руку і потяг у машину. Вони швидко, мовчки подали заяву про розлучення. Вони подали документи й Сашко виїхав уже один.

А Ірина так і лишилася стояти на вулиці. Мила, красива, струнка. Але тепер не потрібна нікому. Тільки зараз вона почала розуміти, що, здається, зробила найбільшу дурість у своєму житті.