І ось через кілька років сталося те, що досі не вкладається в голові, мама вдруге виходить заміж, і ось тут я побачила зовсім іншу людину

У мене багато в чому схожа історія, як і у сповіді, де молодша дочка не може пробачити матері друге заміжжя. Ось тільки я розповім історію зі свого боку.

Ми мали досить дивну сім’ю — батько інженер, мама викладач в інституті. Скільки пам’ятаю, мамі завжди було не до нас із батьком, у неї завжди робота, яка для неї все, і мабуть її вона любила навіть більше за нас.

— Доню, чим ви з татом обідали сьогодні? Заварили мівіну? А чого? Невже не було часу зварити хоч якийсь суп? Ну якщо вам так подобається, то харчуйтеся, чим завгодно.

Мамі завжди було байдуже, що в холодильнику немає приготовленої їжі. Вона готувала іноді в неділю, але це було завжди не смачно.

Про стосунки батьків також судити не беруся, принаймні сварок і зрад ніколи не було. Вони одне до одного завжди ставилися шанобливо, але особливого тепла ніколи між ними не було.

Зараз я це розумію, оскільки сама вже давно виросла і щаслива заміжня жінка. Все дитинство та юність для мене батько був усім, я в усьому татова донька, тато поруч завжди, тато любить, дбає, допомагає, підтримує, а ось з мамою ніколи таких близьких стосунків не було.

Зараз, згадуючи все, мені здається, вона навіть і не любила нас. Мама вдома і мама на роботі мало чим відрізнялася, вдома та ж строгість та стосунки.

Мама для мене була скоріше вчителем і критиком, ніж мамою в повному розумінні цього слова. Це однозначно наклало свій відбиток.

Але суть не в цьому, точніше, не зовсім у тому. У 44 роки не стало батька, мама молодша за тата на 6 років.

І ось через кілька років сталося те, що досі не вкладається в голові. Мама вдруге виходить заміж, і ось тут я побачила зовсім іншу людину.

У ній звідкись прокинулося стільки кохання, м’якості та ніжності, одразу видно, що вона щаслива і кохає другого чоловіка. А я не можу її пробачити та відпустити образу.

Не можу вибачити за все: за ставлення до тата, за це в першу і головну чергу, за ставлення до нас сім’ї в цілому, за те, що ми такого відношення ніколи не бачили і не отримували, а тепер все це отримує якийсь інший чужий чолов’яга.

Найбільше прикро за тата. Дивно, але змінившись для другого чоловіка, мама змінилася і зі мною, стала м’якшою і ніжнішою, тепер хоче піклуватися про мене і внучку, ну справжнісінький ідеал дружини та матері.

А ось мене це лише відштовхнуло. Я розумію, що це не для нас, а для нього, для її другого чоловіка.

Ось така ситуація. З одного боку немає, і не було поганого, з іншого не було багато чого, що мало бути в сім’ї.

Для неї другий чоловік — кохана людина, а хто тоді ми з татом для неї, якщо з нами вона все життя була зовсім іншою? Розумію смішно та егоїстично, але нічого не можу зробити з цим болем та образою.