Дали ми якось моїй мамі ключі від воріт і будинку, доки їздили на відпочинок, щоб собачку підгодувати, рибок. А після відпустки самі якось посоромилися запитати ключі, а мама й не повертала. Іноді вона ними користувалася, приходила, коли ми вдома у будь-який час відкривала своїм ключем. Іноді дзвонила, попереджала, що зайде, іноді ні.
І ось ситуація, яка поклала цьому край. Уявіть собі картину, ми з чоловіком, молода пара, ввечері (не пізно) вирішили сказати, спроектувати нового члена сім’ї. У процесі чуємо, як відчиняються ворота хвіртки, хтось швидким кроком мчить до вхідних дверей, стукає по вікнах.
Ми звісно злякані, почали швидко одягатись, чуємо, як відкриваються вхідні двері та залітає мама. Весь цей процес тривав трохи більше хвилини, і супроводжувався грубими проханнями мого чоловіка забрати в неї ці трикляті ключі.
У результаті одягнутися ми встигли, але й мама встигла все почути. Шпурнути в нас ключами, образилась та пішла. Після цього в телефонному режимі скандал тривав ще три дні. З горем навпіл ситуацію зам’яли, але осад залишився надовго.
Чи варто говорити, що така тісна спорідненість із ключами псує стосунки у сім’ї. В принципі, ключі нібито повинні бути в інших членів сім’ї, але користуватися ними потрібно тільки в крайніх випадках.
Село, де мешкала Валентина з чоловіком та їхньою трирічною донечкою, було велике, та з роботою…
— Марино, мені у справах треба від’їхати, — Сашко підійшов до дружини, яка саме годувала…
— Смачна рибка, — схвалила Наталя, — де купила? — Що значить, де купила? —…
— Ну що, знову зарплату затримують? Набридло позичати. Як перекотиполе, їй-богу... — мати незадоволено скривила…
Ірина прокинулася о шостій ранку. Серце радісно билося: 25 років разом, срібне весілля! Вона тихенько…
Валерій Іванович був людиною ґрунтовною, з тих, про кого казали: «золоті руки». На заводі він…