Я вийшла заміж з японцем, якого заочно знала протягом двох років. Ми спілкувалися Скайпом, листувалися в соц. мережах і одного дня вирішили, що одружимося.
Він приїхав до України, одружився зі мною, прожив у моїй квартирі більше двох місяців і поїхав назад до Японії, щоб оформити подальші документи для моєї візи. Весь той час, який я знаю, він не працює.
Коли він звільнився зі свого останнього місця, я навіть не можу припустити, можливо, років 4 тому. Він цілодобово грає в онлайн-ігри, рідко виходить з дому, тому я взагалі дивуюся, як я примудрилася спонукати такого ледаря на приїзд до мене і одруження.
Він стверджує, що любить мене, але коли я починаю ставити цілком звичайні питання щодо того, як іде наш процес із документами, то він дратується та злиться.
Сьогодні дійшло до того, що він пригрозив мені покінчити з життям, якщо я зі своїми претензіями і далі його «діставатиму».
Він тільки сьогодні в запалі сварки зізнався мені по Скайпу, що він уже колись так погрожував одній зі своїх колишніх дівчат, а вона в паніці викликала правоохоронців.
Я йому сказала, що і на відстані ми можемо оформити розлучення, якщо його так напружує те, що я хочу, щоб він вів абсолютно звичайний соціальний спосіб життя і знайшов роботу, якщо він, в принципі, планує бути моїм чоловіком і майбутнім батьком для наших дітей.
Він починає кричати в трубку, погрожує демонстративно видалити свою улюблену гру з комп’ютера і т.д. Я йому прямо сказала, що його погрози — це маніпуляція, а він це заперечує.
І ще справа в тому, що я довго працювала перед його приїздом, я витратила на нього дуже багато грошей, подарувала йому ноутбук, айфон та багато інших цінних речей. Він, вибачте за вульгарність, «об’їв» мене на дуже велику суму і не дав жодної копійки натомість.
Зараз у мене виникли матеріальні труднощі, а він не дуже прагне мені висилати гроші. Втім, справа не в матеріальній допомозі (хоча він має накопичення), справа в тому, що я почала його боятися.
Чи варто намагатися з такою людиною налагоджувати стосунки, присвячувати своє життя їй та їхати до нього до Японії?
Марія важко зітхає, за вікном сумно накрапає осінній дощ, але на душі в жінки —…
«Ти уявляєш, Галю? Вже третю ніч очей не склеплю, п’ю серцеві краплі, а воно все…
Здавалося б, що може змінити звичайний ранковий трамвай, на який ти чекаєш роками на одній…
Є спогади, які пахнуть чебрецем, теплим хлібом і трохи — нафталіном із дідової шафи. У…
Кухонний годинник невблаганно відраховував хвилини, а в сусідній кімнаті тихо сопів дворічний Юрчик. Мар’яна обхопила…
— Залиш на денці... — темний силует виринув поруч якось раптово. Руслан здригнувся від несподіванки.…