– І тут новина, наша скупердяйка свекруха дала племінниці на меблі 150 тисяч, без віддачі, бо нещасна донька сестри розлучена, купила квартиру, поділивши спільну з чоловіком, треба ж найнеобхідніше купити, у неї ж дитина! Та годі, а в нас хто був? Кошеня?

«Я її слухаю і дивуюся, це вона взагалі говорить? Та, що нам три роки тому сто тисяч гривень дати в борг відмовилася? А тепер вона своїй племінниці віддала сто п’ятдесят тисяч і рукою махнула: “Віддавати не треба!”»

Алла ділиться з подругою наболілим, а саме вчинком свекрухи. Нещодавнім вчинком – святом небаченої щедрості – і давнім, коли вони всього лише просили в борг на кілька місяців, а мама чоловіка відмовила.

– А чим така щедрість пояснюється? Як я зрозуміла, у племінниці є і батьки, і колишній чоловік? Чому рідному синові з невісткою пошкодувала в борг, а тут безкоштовно подарувала? – цікавиться приятелька.

– Знаєш, я її про це в лоб запитала, мені просто дуже неприємно стало, коли почула.

– І що?

– І те! Якесь белькотіння, мовляв, це інше, нічого зрозумілого, а потім слова про те, що вона взагалі сумнівалася, чи ми зможемо борг повернути, уявляєш? Зараз вона не сумнівається, що їй не повернуть, і дає.

А потім взагалі заявила, що хотіла нас навчити відповідальності. Як тобі таке?

Чорна смуга: Коли біда за бідою

Аллі 31 рік, заміжня, кредит на житло сплачують уже 5 років, дитині 4 рочки, рік тому Алла вийшла з декретної відпустки, та й решта проблем родини якось відступили, а три роки тому здавалося, що в житті настала суцільна чорна смуга: вона вдома сиділа, сестра хворіла, чоловіка скоротили, сусідів залили.

Куди не кинь – усюди клин.

– Синові було кілька тижнів лише, коли моїй молодшій сестрі діагноз поставили. Дівчині 17 років лише було тоді. Одне слово, жах просто. Мама за лічені дні посивіла просто, батько став схожий на власну тінь, я їм про наші неприємності навіть не казала, соромно було, порівняно з таким у нас, звісно, дурниця була, – згадує Алла.

Сестру тоді лікували, добре, що батько працював і мама. Тато отримував непогано, після весілля старшої доньки батьки допомогли тій придбати квартиру.

А коли захворіла молодша, всі активи обнулили: продали машину, вигребли заначку, навіть дорогоцінні прикраси.

Три роки тому саме була фаза активного лікування, після першої невдачі, коли лікування не допомогло. Гроші летіли тільки так.

А тут неприємності дощем пролилися на родину Алли.

Чоловік судомно шукав роботу, лист про скорочення отримав за місяць до цього, Алла в декреті, а тут пішла з дитиною в поліклініку, потім по магазинах пройшлася, синочок заснув, і вона не одразу додому пішла: сіла в парку з візочком, даючи малюкові виспатися.

Коли прийшла додому – усе вже плавало. Виявилося, що зірвало кран на кухні, вода вільно лилася. Другий поверх, залили лише одну квартиру, зате конкретно.

Сусіди знизу виявилися дуже скандальними, мотали душу, лаялися, вимагали оплатити свіжий ремонт, трясли актами про зіпсуття меблів.

– Нічого я не довела, керуюча компанія теж справу так повернула, що проблема була на нашому боці, мовляв, самі підключали, прорив стався у квартирі – наша відповідальність, а страховка тиждень тому закінчилася, я просто з усіма цими поганими новинами забула її продовжити.

Чого вже, винна, що й казати, але… Робити ж треба було щось. Я вже не могла спокійно в під’їзд зайти, там ще мати сусідки включилася, трясли нас зі страшною силою, – згадує Алла.

«На чорний день» проти «Навчання відповідальності»

Справу вирішили 300 тисяч гривень у підсумку. І як подивитися: «усього лише» 300 тисяч чи «жах, які гроші» – 300 тисяч. У подружжя на той момент на найчорніший день назбиралося близько сотні.

Де взяти решту – питання. Ще, правда, кредитка була з пільговим періодом, на ті ж 100 тисяч. Віддавати потім, звісно, але хоча б перестануть скандалити постраждалі сусіди знизу.

Чоловік знав, що в його мами кошти є, вона завжди хвалилася, що без заощаджень жити не вміє.

Свекруха не на пенсії, працювала і працює. І зарплата в неї цілком пристойна теж, і пенсія вже є, а тоді й премії отримувала. Син у неї теж один, є сестра, є племінниця, але син, як здається Аллі, має бути все ж ближче.

– Ти що! – замахала руками свекруха на сина. – Звідки в мене? Ну, є трохи, похоронні, вони на терміновому вкладі зараз. Ні, не можу і не проси. Залили, ну як же так? Куди твоя Алла дивилася?

– І не дала, мовляв, невістка винна, нехай у своїх батьків просить, а в неї немає, дати не може й таке інше, – посміхається Алла. – Хоча про мою сестру вона чудово все знала. І на квартиру синові ні копійки не дала.

Подарувала нам мультиварку та плед на новосілля. А ми ж одразу їй сказали, що якщо не вийде в чоловіка одразу влаштуватися, він у декрет сяде, а я на роботу вийду.

І потім, я ж підробляла в інтернеті, негусто, але віддали б ми їй гроші місяці за 3, бо спочатку треба було відсотки по кредитці погасити, вони ж шалені! Але ні, відмовила.

Чоловік тоді позичав необхідну суму буквально з миру по нитці, записував, хто з друзів і колег скільки дав, щоб не забути.

Питання закрили, чоловік роботу знайшов, приходив увечері і сидів з дитиною, щоб дати Аллі можливість підробити. Борги важко, але закрили.

Батьки Алли дізналися про всю цю історію лише нещодавно. Сестра, на щастя, перемогла хворобу, у ремісії, в університеті навчається. Чоловік влаштувався краще колишнього, задоволений.

Алла продовжує потихеньку підробляти. Мріє піти з роботи на віддалену за темою тієї самої підробітки, але страшнувато поки що.

А може, й не час, син у садку часто хворів перший рік, двічі в лікарні лежали, а віддалена робота не передбачає оплати лікарняних.

– І тут новина, наша скупердяйка свекруха дала племінниці на меблі 150 тисяч, без віддачі, бо нещасна донька сестри розлучена, купила квартиру, поділивши спільну з чоловіком, треба ж найнеобхідніше купити, у неї ж дитина! Та годі, а в нас хто був? Кошеня?

І так, у квартирі теж було далеко не все необхідне. І зараз далеко не все, – злиться Алла. – Чоловік дізнався, розлютився страшенно. А вона очима кліпає і дурниці меле.

Я б зрозуміла ще, якби ми просили просто так, але ж ми готові були віддати, ми ж усі борги до копієчки закрили.

– Мені б незручно було б з вас вимагати! – «показання» мами чоловіка час від часу змінюються. – А просто так подарувати я не могла.

А син і невістка зляться. Тоді просто так, не просто так, вона не могла виручити сина. А зараз дочці сестри подарунки зробити може?

А чи готова племінниця допомагати їй «просто так», якщо в старості і немочі така необхідність виникне? Алла каже, що вона точно не готова. Але ж чоловікові вона мати, він же просто так її не кине.

***
Гроші часто відкривають істинне обличчя навіть найближчих людей. Свекруха замість материнської підтримки обрала менторський тон і заповітну «заначку», відмовивши рідному синові в час великої скрути.

Її незрозуміла щедрість до племінниці лише посилила образу, виставивши давню відмову як холодний і свідомий вибір. У родині, де один за всіх, і всі за одного, таких подвійних стандартів не повинно бути.

Як Ви гадаєте, чи зможуть Алла і її чоловік пробачити свекрусі цей вчинок, чи ця несправедливість назавжди позначиться на їхніх стосунках?