Не можу „прийняти“ свою дівчину, мені здається, що з нею я буду нещасливим. Я зовсім заплутався в собі.
Я був одружений 8 років. Ми з дружиною вирішили роз’їхатися і пожити окремо, тому що я надто багато уваги приділяв роботі мрії, а вона впала в депресію і втомилася чекати на мою підтримку. У результаті я з’їхався з дівчиною.
Вона висока, струнка, добра, уважна, чуйна, талановита. Живемо разом 8 місяців, зустрічаємось понад рік. Але я не можу її «прийняти».
Наприклад, чіпляюся за її зовнішність — її ніс мені видається великим. Щоразу, коли я думаю про щось серйозне типу весілля чи дітей, впадаю у відчай з думкою, що «я буду нещасним». Це помітно і вона це бачить.
Ми сваримось. Але коли я думаю про розлучення, то теж впадаю у відчай, думаючи, що я насправді нікому не потрібний. Я щодня емоційно травмую і себе, і її. Я не розумію, що робити.
Володимир, 31 рік
Двадцять років тому, коли над селом Спасівка стояла густа серпнева спека, а повітря густо пахло…
— Ганнусю... а чого це в тебе чоловік такий похмурий? — ледь чутно спитала я,…
Якось зібралися ми з коліжанками дитинства — давнім дівочим товариством, четверо нас. Усі вже на…
Ганнуся замолоду була такою, що хоч з лиця воду пий. Висока, ставна, коса русява аж…
— Мамо, ну ти що, справді не розумієш? Не можу я в такому вигляді на…
Мені 60 років. І я вперше за багато літ зважилася кудись поїхати не у справах,…