Не можу „прийняти“ свою дівчину, мені здається, що з нею я буду нещасливим. Я зовсім заплутався в собі.
Я був одружений 8 років. Ми з дружиною вирішили роз’їхатися і пожити окремо, тому що я надто багато уваги приділяв роботі мрії, а вона впала в депресію і втомилася чекати на мою підтримку. У результаті я з’їхався з дівчиною.
Вона висока, струнка, добра, уважна, чуйна, талановита. Живемо разом 8 місяців, зустрічаємось понад рік. Але я не можу її «прийняти».
Наприклад, чіпляюся за її зовнішність — її ніс мені видається великим. Щоразу, коли я думаю про щось серйозне типу весілля чи дітей, впадаю у відчай з думкою, що «я буду нещасним». Це помітно і вона це бачить.
Ми сваримось. Але коли я думаю про розлучення, то теж впадаю у відчай, думаючи, що я насправді нікому не потрібний. Я щодня емоційно травмую і себе, і її. Я не розумію, що робити.
Володимир, 31 рік
— Ну що, Оленочко, порадувати вас мені нічим... Ці слова прозвучали в тиші кабінету, мов…
Той серпневий вечір і досі стоїть у мене перед очима, ніби випечений тавром. Олежці, моєму…
— Звісно, я сказала як відрізала: ні! — Оксана нервово ділиться наболілою сімейною історією. —…
Знаєте, дівчата, чоловіча криза середнього віку — це штука вкрай непередбачувана, а часом і відверто…
Коли я була ще зовсім малою, то добре пам’ятаю отого моторного хлопчиська. Він гасав нашому…
Я побачила їх одразу, щойно зайшла на кухню. Сірий зім’ятий клубок просто на столі. Поруч…