— Карино, я бачу, що ти змінилася. Вибач за ті слова, які я сказав тоді. Я був дурним і не розумів, що говорю

Мене звати Карина, і мені 22 роки. Я завжди вважала себе непривабливою дівчиною. Відчуття власної негарності переслідувало мене з самого дитинства, і з роками це тільки погіршувалося.

Люди, які зустрічали мене, часто не могли стримати своїх емоцій і робили болючі коментарі. В школі мене дражнили, ставилися з презирством і зневагою. Здавалося, що я завжди була тінню своєї гарної сусідки по парті, завжди залишалася на другому плані.

В підлітковому віці я відчула, що моя зовнішність визначає все моє життя. Хлопець, який мені подобався, сказав мені одного разу: «Ти той тип дівчат, з якими я ніколи не зустрічатимуся. Ти, так би мовити, мій найкращий друг. Ти як хлопець, але при цьому дівчина».

Ці слова глибоко вразили мене, і я почала вірити у свою потворність. Він закохався в мою сусідку, а та зрадила його з іншим. Це було для мене подвійним ударом.

Після школи я вступила до коледжу. Там я також відчувала себе не на своєму місці. Поки інші дівчата з моєї групи зустрічалися з хлопцями, я залишалася осторонь. Я пробувала різні косметичні засоби, але вони не могли змінити мого відображення в дзеркалі. Моя невпевненість тільки зростала.

У 19 років я зустріла хлопця на ім’я Іван. Він був чудовим, дбайливим і красивим. Ми зустрічаємося вже три роки, і він став частиною мого життя.

Ми живемо разом, у нас свій маленький затишний дім. Ми дивимося разом фільми, ходимо на прогулянки, але у нашому житті є одна велика проблема. Іван також вважає мене непривабливою, хоч і боїться сказати це вголос.

Це виражається у тому, що близькість у нас відбувається дуже рідко. Йому цікавіше проводити час за комп’ютером, розглядати картинки красивих аніме дівчаток. Я розумію його і не наполягаю на близькості, поцілунках чи обіймах. Він байдужий, а я вже звикла до цього. Я заспокоюю себе тим, що раніше жила без цього і можу продовжувати так само.

Одного разу мені спало на думку, що всі люди різні. Є гарні, а є такі, як я. Якби ми всі були однакові, то ніколи б не дізналися, що таке краса. Мабуть, моє призначення – прийняти свою роль і насолоджуватися життям, яким би воно не було.

Але одного дня все змінилося. Я отримала запрошення на зустріч випускників школи. Мені не хотілося йти, але щось всередині підштовхнуло мене прийняти запрошення. На зустрічі я побачила багатьох людей зі свого минулого, включаючи того самого хлопця, який колись принизив мене. Він підійшов до мене і сказав:

— Карино, я бачу, що ти змінилася. Вибач за ті слова, які я сказав тоді. Я був дурним і не розумів, що говорю.

Ці слова здивували мене. Я відчула, як щось всередині мене змінилося. Я зрозуміла, що не можу дозволити минулому визначати моє майбутнє. Повернувшись додому, я вирішила взяти своє життя у власні руки.

Першим кроком було звернутися до психолога. Під час сеансів я навчилася приймати себе і свої недоліки. Психолог допоміг мені зрозуміти, що краса не завжди визначається зовнішністю. Важливо те, як ми ставимося до себе і до світу навколо.

Я почала займатися спортом і знайшла заняття, яке приносило мені задоволення. Я записалася на курси малювання, про яке мріяла з дитинства. Це допомогло мені знайти внутрішній спокій і впевненість. Я також почала більше дбати про своє здоров’я і зовнішній вигляд.

З часом я помітила, що моє ставлення до себе змінилося. Я стала більш впевненою і радісною. Це вплинуло і на мої стосунки з Іваном. Він почав більше звертати увагу на мене, цікавитися моїми справами, підтримувати в усьому. Наші стосунки стали ближчими і теплішими.

Одного разу Іван сказав мені:

— Карино, ти стала зовсім іншою. Я бачу, як ти змінилася, і це вражає мене. Я хочу, щоб ти знала, що я люблю тебе і хочу бути з тобою.

Ці слова були для мене найкращою нагородою за всі мої зусилля. Я зрозуміла, що все, що я робила, було не марним. Я знайшла себе і своє щастя.

Зараз я відчуваю, що моє життя нарешті стало гармонійним. Я більше не відчуваю себе непривабливою чи непотрібною. Я навчилася цінувати себе і своє життя. Моя історія показала мені, що навіть у найскладніших ситуаціях можна знайти вихід, якщо є бажання змінитися і працювати над собою.

Я вдячна за цей досвід, бо він зробив мене сильнішою і мудрішою. Тепер я знаю, що краса – це не тільки зовнішність, але й внутрішній світ, який ми створюємо самі. Життя продовжується, і я готова приймати нові виклики, радіти кожному дню і бути щасливою.