Говорити оточуючим правду чи залишати свою думку при собі?
Мене давно гнітить питання — не знаю, як його вирішити. Бувають ситуації, коли мені показують новий ремонт, одяг чи ще щось на оцінку, запитують мою думку. Я маю свої поняття про те, що красиво, і, звісно, вони можуть відрізнятися від уявлень про красу іншої людини.
І я не знаю, як сказати, що мені не подобається, що маю інший смак, маю інший погляд. Ну от не подобається мені той несмак, який інколи демонструють друзі.
Не хочу нікого образити чи бути грубою. Намагаюся бути тактовною. Якщо людина дуже радісно показує мені ремонт кухні та чекає на таку ж захоплену реакцію, мені доводиться говорити щось на кшталт «молодці, хороший ремонт, постаралися».
Але мені не подобаються помаранчеві кухні, мені не подобаються стелі у три ряди, мені подобається мінімалізм. А ці кахлі з квіточками, це зовсім вже минуле століття наче. Що мені їм казати?
Як мені висловити свою думку і не зачепити при цьому людину? Як донести, що я не дивлюся на нього згори донизу, а просто у кожного свої смаки? Жахливо не хочу бути грубою, потім переживаю. Були історії вже звісно, коли я не витримувала та казала, що кахлі на кухню краще було зробити одного кольору, а ні ж у ті різноколірні квітки.
Мені подруга так і сказала, ну подивись, яка в нас найкраща та ідеальна кухня. Я мовчала, але вона ж не відставала та все випитувала в мене як мені. Чекала на мою оцінку. Я ж сказала правду, а вона образилася. Ось з того часу я стараюся мовчати, але все моє оточення в таких питаннях прямо не відстає і вимагає дати “гарну” оцінку.
Христина, 32 роки
У сорок років сучасна жінка — це вже справжня коштовність. Вона дозріла, «упакована» за всіма…
— Ну от як таке може бути? — ледь не плакала Ганнуся. — Це ж…
— Я просто в розпачі, Оленко. Невже зовсім нічого не можна вдіяти? Ну, якось ту…
Марина стояла перед відкритим холодильником і намагалася втиснути контейнери з холодцем між лотками з яйцями…
— Триста сорок вісім гривень. Скинь мені на «Моно». Номер ти знаєш. Віктор постукав засмальцьованим…
— Добре, якби твоя мама сама приїхала! Так вона ж іще й брата-ледаря за собою…