Коли я дізналася, що він Льоня власну квартиру, і він живе окремо від батьків, я почала до нього придивлятися, погодилася на побачення, завжди хотіла вийти заміж за хлопця з квартирою, оскільки свого житла я не маю, я приїхала до столиці із маленького районного центру, але заміж я вийшла за Льоню не за розрахунком

Свекруха купила нам квартиру, але оформила її на себе. Ми з чоловіком живемо у квартирі, що належить свекрусі. Льоня, мій майбутній чоловік, як тільки прийшов до нас на роботу, то майже відразу став проявляти до мене знаки уваги. Я вдавала, що не помічаю цього, тому що він мені не подобався.

Хлопець спокійний та порядний, але мені подобається зовсім інший тип чоловіків. До того ж він старший на сім років. Мені було 22, а йому вже під тридцять. Але коли я дізналася, що він має власну квартиру, і він живе окремо від батьків, я почала до нього придивлятися. Погодилася на побачення.

Не поспішайте мене засуджувати, завжди хотіла вийти заміж за хлопця з квартирою, оскільки свого житла я не маю. Я приїхала до столиці із маленького районного центру. Але заміж я вийшла за Льоню не за розрахунком. Точніше, житло зіграло у моєму рішенні важливу, але не вирішальну роль.

Згодом я зрозуміла, що він — надійний чоловік і буде мені добрим чоловіком. Він одразу ж сподобався усім моїм родичам та друзям. На сьогоднішній день ми разом уже чотири роки. Є син, і я жодного дня не пошкодувала, що вийшла за нього.

Так би все й тривало, але я сказала чоловікові, що хочу ще одну дитину. Гроші ми маємо, житло теж — чому б не спланувати ще доньку? І тут з’ясувалося, що квартира не його, і тим більше не наша, оскільки її купили батьки чоловіка та квартира записана на свекра. Таким чином, вони вирішили забезпечити житлом сина, убезпечивши його від втрати квартири під час розлучення.

Чому чоловік мені не сказав цього раніше, чому приховував? Льоня відповів, що не думав, що це так важливо. Адже батькам квартира не потрібна, тож і забирати її у нас ніхто не буде. Льоня вибачався за обман, просив, щоб я вдавала, що не знаю про це (батьки перед одруженням просили його не говорити мені).

Він не може зрозуміти, що не тільки я, але й не він тут господарь. Що продати цю квартиру у разі потреби, щоб купити будинок за містом, як мріяли, ми не зможемо. Проблема ще й у тому, що чоловік має старшу сестру, якій батьки купили таку квартиру, але на кого оформили, навіть він не знає.

А раптом вони вирішать забрати її назад, якщо потрібні будуть гроші чи захочуть подарувати дочці. Що тоді? Як можна бути таким спокійним та наївним? Я мрію про свій будинок за містом, про велику родину, але планувати своє життя та свої витрати в таких умовах просто неможливо.