Красуня Марина довго йшла до своєї мети. І в 35 років вийшла нарешті заміж, чоловік був, як годиться, успішним заможним бізнесменом

Красуня Марина довго йшла до своєї мети. І в 35 років вийшла нарешті заміж. Чоловік був, як годиться, успішним заможним бізнесменом. Дбав про свою кохану.

Але й вимагав багато — бездоганна зовнішність, завжди гарний настрій, посмішка, не більше ковтка ігристого на нескінченних заходах, і щоб не було шкідливих звичок. Сам же він мав й шкідливі звички, й келиха до рук брав часто.

Він вимагав, щоб завжди макіяж, панчохи/каблуки, сукні.. завжди, навіть удома.. навіть, коли нікого немає. Щоб були бездоганні манери, естетичне сервірування столу зі складними скатертинами, серветками, кришталем, сріблом.. завжди.

Марина беззастережно виконувала всі вимоги чоловіка, випромінювала спокій та радість. Траплялося таке, що він літав у відрядження по різним країнам.

Марина чекала повідомлення від чоловіка, що він благополучно приземлився в чужому аеропорту, відпускала прислугу і викликала свою єдину подружку Юльку одним словом по телефону — ЧЕКАЮ! Ой, що потім починалося…

З-під полиці гардеробної витягався заповітний пакет зі старим запраним халатом і розношеними тапками, змивався макіяж, волосся в хвіст, а скатертини складалися в шафу.

Юлька приходила з двома пакетами. На голий стіл стелили газету, на неї вивалювали свої смаколики. Кільку в томаті, копчену ковбасу, чорний хліб, багато зеленої цибулі та велику пляшку оковитої.

Пили з чашок, їли руками… руки витиралися об халат, палили, палили… бички гасили в спустошеній банці з-під кільки. Об одинадцятій годині ночі Юльку на таксі Марина відправляла додому, сунувши їй у руку пакет з порожньою пляшкою, загорнутими в газету банки та недопалки.

Чашки ретельно милися в посудомийній машині. На протертий стіл поверталася скатертина.

Добу проспатися, провітрити квартиру, повернути слугу. І за пару днів бездоганна леді з усмішкою зустрічала чоловіка.
Сил цілком вистачало до наступного відрядження.