Мама в прямому розумінні слова казала, що її не стане, якщо я не вийду заміж за нього, якоїсь миті я зламалася, сказала мамі: «я зроблю все, що ти скажеш, тільки не треба цього всього», і я розлучилася з тим хлопцем

Мені 35 років і в шлюбі з чоловіком я вже 16 років, є дочка – 15 років. Я о 16 познайомилася з одним чоловіком, і якось він почав свої залицяння, але я не сприймала його всерйоз, але через його увагу і піклування я до нього прив’язалася.

Через деякий час я про нього розповіла своїй мамі. І все моє життя закінчилося.

Моя мама зненавиділа його, і я й досі не можу зрозуміти чому.

І так потай ми зустрічалися з ним 3 роки. Мама здогадувалась, питала, навіть стежила, але так нас і не спіймала.

Але, як кажуть, все таємне стає явним. І на той момент за мною доглядав ще один хлопець, старший за мене на 6 років (мій чоловік).

Мама в прямому розумінні слова казала, що помре, якщо я не вийду заміж за нього. Якоїсь миті я зламалася, сказала мамі: «я зроблю все, що ти скажеш, тільки не треба цього всього». І я розлучилася з тим хлопцем.

Стільки він плакав, стільки я плакала. Через деякий час я вийшла заміж, мій хлопець писав мені в день весілля: «Люба моя дівчино, я біля твоїх дверей чекаю на тебе, вийди будь ласка і поїдемо, поїдемо туди, де ніхто не знайде нас, якщо ти не вийдеш зараз я на тебе чекатиму рівно рік. Сьогодні 18 березня і я одружуся наступного року цього ж числа».

Він як обіцяв, одружився! А в мене вже з’явилася дочка, але щодня кожну годину, щохвилини я не переставала думати про нього, страждати. Через 16 років він мене знайшов, написав, а раніше я не бачила і не чула про нього жодного разу.

Поговорили до душі перед Новим роком. Він розлучений, є син.

Тепер я ще раз померла. Я не знаю, як далі жити.

Начебто 16 років не минуло, начебто все відбувалося вчора. Люблю і не забувала його ні на мить. Що робити?