Мама ж нам їсти варила, поки ти в нас жила? Виходить, ти їй заборгувала. Я тобі зараз есемескою скину суму твого боргу. Постарайся переказати гроші до кінця місяця, — видав чоловік, миттю спустивши замріяну дружину з небес на грішну землю. — А я, дурна, все ж таки думала, що ти мене любиш

Катруся з Михайлом і року не встигли прожити в злагоді під власним дахом, як до них із валізами нагрянула свекруха.

Квартиру Віри Юріївни добряче затопили сусіди зверху, тож оселя потребувала капітального ремонту. Жити в таких умовах жінка категорично відмовилася й попросила сина про допомогу. Михайлу нічого не залишалося, як прихистити матір у себе. А от думкою Катерини ніхто навіть не поцікавився.

— Вітальню доведеться віддати мамі й переобладнати під спальню. Диван приберемо, поставимо туди нормальне ліжко, — заявив чоловік за сніданком, сьорбаючи каву.

— Це ще чому? Можна ж і на дивані переспати. Скільки там той ремонт триватиме? Місяць, два? — почала засипати його питаннями Катя.

— Які там місяць-два! Мама хоче зробити хороший, добротний ремонт, а грошей на це поки що катма. Тому вона буде потроху відкладати, а тим часом поживе з нами, — безапеляційно відрізав Михайло.

Від почутого дівчина аж оніміла, а згодом цей подив переріс у глухе роздратування. Перспектива ділити свій куток із матір’ю чоловіка понад пів року Катрусю зовсім не тішила. Але що вона могла вдіяти? Сваритися з коханим через його маму вона тоді ще не була готова.

Перші тижні спільного побуту минули тихо-мирно. Здавалося, невістка зі свекрухою знайшли спільну мову. Віра Юріївна ніколи не заходила до кімнати молодих, перетиналися вони переважно на кухні. Звісно, Катерину тішило, що свекруха поважає їхній особистий простір і не пхає носа туди, куди не просять.

Та невдовзі дівчина почала помічати щось дивне: речі в їхній з Михайлом спальні часом лежали не на своїх місцях. Оскільки в хатині їх було лише троє, підозра одразу впала на маму чоловіка.

— Мені здається, що твоя мама, поки ми на роботі, нишпорить у нашій кімнаті. Останнім часом я все частіше помічаю, що мій одяг лежить зовсім не там, де я його зазвичай залишаю, — обережно почала Катя.

— Та ну тебе, вигадуєш! Вона б ніколи такого не зробила! Ти просто сама забула, куди що поклала, — бурхливо відреагував чоловік на такі закиди.

— Нічого я не забувала! Якби це трапилося раз чи два, я б і уваги не звернула. Але ж речі перекладені вже цілий тиждень! — стояла на своєму дружина.

— Говори тихіше, мама, певно, вже спить. От матимеш залізобетонні докази — тоді й звинувачуй, а поки що це лише твої фантазії, — роздратовано буркнув Михайло і втупився у свій телефон.

— Фантазії, кажеш… Ну-ну, побачимо, — ображено промовила Катерина.

За кілька днів дівчина зайшла в аптеку, купила звичайнісінький тест і червоним маркером акуратно намалювала на ньому дві смужки (ніби вона при надії). Цей «доказ» вона сховала на самісіньке дно комода, глибоко поміж комплектів своєї нижньої білизни. Пастка була готова, залишалося лише дочекатися, коли рибка клюне.

Буквально наступного ж дня телефон Катерини почав розриватися від повідомлень — родичі навперебій вітали її з майбутнім поповненням. Ближче до обіду подзвонив і законний чоловік.

Його цікавило лише одне: як давно дружина чекає на дитинку?

— Який уже термін, і чому ти взагалі це від мене приховувала? — схвильовано допитувався Михайло.

— Ніякого. А звідки ти взагалі взяв таку новину? — відповіла жінка запитанням на запитання.

— Від мами! Вона так зраділа, що нарешті няньчитиме онука! — щасливо повідомив чоловік.

— І з чого ж це вона взяла, що я в такому стані? — продовжувала гнути свою лінію Катя.

— Сказала, що бачила тест у нас у квартирі, — кліпаючи очима (хоч по телефону цього й не видно), відповів Михайло.

— Отакої… А те, що вона цей тест витягла з-під моєї білизни на самому дні комода, твоя мама не уточнила? Він же не на видноті лежав! — грізно промовила дружина.

— Нічого такого не казала. Та яка різниця?! Який термін і чому ти мовчала? — почав нервувати чоловік.

— Та кажу ж тобі: не чекаю я дитину! Я той тест спеціально підробила і сховала, щоб до тебе нарешті дійшло: твоя мама безсоромно риється в наших речах, поки ми на роботі! — з гірким торжеством пояснила Катерина.

— Тобі що, зовсім робити нічого?! І як я тепер мамі скажу, що це все брехня?! Не чекав від тебе такої підлості… Ти просто маніпуляторка! — вибухнув Михайло і кинув слухавку.

Дівчина аж ніяк не чекала такого повороту. Вона й подумати не могла, що коханий чоловік замість того, щоб підтримати її й провести виховну бесіду з матір’ю, почне робити винною її саму.

Відтоді життя під одним дахом перетворилося на справжнє випробування. Свекруха не могла пробачити невістці, що та обвела її довкола пальця. А найбільше її гризло те, що довелося червоніти перед ріднею, виправдовуючись за ту вигадану новину.

Віра Юріївна терпіти не могла, коли з неї роблять дурницю. Відтепер вона хазяйнувала в кімнаті молодих уже навіть не ховаючись.

— Катько, ану йди-но сюди! Буду тебе вчити шкарпетки штопати. А то в Мишка в комоді повно дірявих. Тобі ж вічно ніколи за чоловіком доглядати! — з докором випалила жінка одного вечора.

— Звісно, ніколи. Я ж цілими днями на роботі спину гну, а не сиджу перед телевізором в очікуванні пенсії, — ущипливо відбила подачу невістка.

— Не пащекуй, а вчися! — крізь зуби процідила свекруха.

Михайло спокійнісінько спостерігав за цією сценою і навіть не думав втручатися. Катерина мовчки дочекалася, поки Віра Юріївна зашиє всі діряві шкарпетки сина й дбайливо складе їх у пакетик. Після цього дівчина взяла той пакунок і спокійнісінько викинула його у відро для сміття.

— Ти що виробляєш?! Зовсім з глузду з’їхала? — обурено сплеснула руками свекруха.

— Те, що в мого чоловіка забракло клепки просто викинути старі речі й купити нові — не моя провина. Мені після роботи є чим зайнятися, окрім прання та штопання дірок, — твердо заявила Катерина.

— Купити? Ой, знайшлася мені багатійка! Якщо він постійно шкарпетки викидатиме, а не зашиватиме, то ви мені на ремонт ніколи в житті не назбираєте! — повчальним тоном видала Віра Юріївна.

— Щось я не пригадую, щоб погоджувалася відкладати вам на ремонт, — похмуро відрізала дівчина.

— Як це не пам’ятаєш? Ми ж із тобою про все домовилися ще до маминого переїзду! — раптом подав голос Михайло.

— Ми не домовлялися! Це ти все вирішив за нас обох, як і з переїздом своєї мами! Ти мене просто перед фактом ставиш! — обурено спалахнула Катя.

— А чого ж ти тоді мовчала? Треба було одразу сказати, що тобі грошей шкода, — ображено закопилив губу чоловік.

— Нічого мені не шкода! Точніше, я була б рада допомогти, але твоя поведінка відкрила мені очі. Ти так трусишся над мамою, що готовий мене їй під ноги кинути як килимок! — гнівно випалила дружина.

— Не подобається — двері он там, — підібгавши губи, відповів чоловік.

Катерина спалахнула, хотіла було висловити їм усе, що накипіло на душі, але раптом зрозуміла: воно того не варте. Вона розвернулася і мовчки пішла пакувати валізи. Ніхто її не зупиняв.

Михайло навіть не поцікавився, куди його дружина піде проти ночі. Чоловік, бачте, смертельно образився, що йому відмовили фінансувати мамин ремонт.

Катя перебралася до подруги і прожила там кілька днів, усе ще плекаючи слабку надію, що чоловік схаменеться і подзвонить. Але телефон зрадницько мовчав… Вічно сидіти на чужій шиї вона не могла, тож за тиждень винайняла собі скромну квартиру.

Аж через місяць Михайло таки зволив набрати номер дружини.

— Привіт, як ти там? Ще працюєш? — запитав він так буденно, ніби нічого й не сталося.

— Нормально все, потроху працюю. А ти як? — з ноткою надії та тихої радості в голосі озвалася дівчина.

— Та піде. Я тут от що подумав… Мама ж нам їсти варила, поки ти в нас жила? Виходить, ти їй заборгувала. Я тобі зараз есемескою скину суму твого боргу. Постарайся переказати гроші до кінця місяця, — видав чоловік, миттю спустивши замріяну дружину з небес на грішну землю.

— А я, дурна, все ж таки думала, що ти мене любиш… — з гіркотою промовила Катерина і назавжди вимкнула телефон.

Ніяких боргів вона тій сімейці платити не збиралася. Наступного ж ранку Катя пішла до РАЦСу і написала заяву на розлучення.

Ось таку повчальну історію надіслала нам Катерина. Як кажуть у народі: «Де свекруха з невісткою сваряться, там синові не до сміху», але інколи саме такі гострі ситуації знімають маски і показують справжнє ставлення чоловіка до своєї сім’ї.

А як ви вважаєте, чи варто було жінці йти на такі хитрощі з тестом, щоб вивести свекруху на чисту воду, чи краще було одразу жорстко розставити межі у власному домі?