Поки я поралася на кухні та готувала вечерю для сина та чоловіка, думала про життя, та про те, що зовсім скоро Новий рік. Але мій син вирішив мене здивувати.
Мій син переступив поріг і сказав:
— Мамо, я прийшов зі своєю дружиною!
За його спиною стояла маленька, чорненька, перелякана дівчинка.
— Це Оля, я її кохаю, — продовжив син, пропускаючи дружину вперед.
— Гаразд, оскільки дружина, нехай проходить, — відповіла я йому.
Вони пройшли, сіли на диван і почали шепотітися. Захоплені одне одним, вони начебто й не помічали мене. Мій маленький лицар перетворив мене з мами на свекруху.
— Синку, а як же футбол, у тебе ж чемпіонат зовсім скоро? — запитала я.
— Ну і що, — безтурботно відповів він.
«Невже це так і буває раз-два і одружився?» — сумно думала я, розливаючи для молодих чай.
Незабаром прийшов із роботи батько.
— У нас Олексій одружився! — просто з порога приголомшила його я.
— Що?! Як це одружився?
— Ось так, привів дружину…
Батько пройшов у зал, привітався, познайомився і вже на кухні заспокоїв мене:
«Дружина, як дружина, нормальна дружина!»
Молодята попили чай, увімкнули музику і продовжували спілкуватися одне з одним. Ми з батьком були як два порожніх місця. А може, як одне…
Я трохи поплакала, думала про майбутнє дітей, змушувала себе звикнути до цього нового звання «свекруха». Ближче до вечора у двері постукали. Я відчинила. Переді мною стояла кістлява старенька, у картатому фартусі.
— Наша дівчинка не у вас?
— Хто?
— Та Олька?
— А, Оля? У нас, у нас, заходьте! — я здогадалася, що це одна з моїх родичок по лінії невістки, схоже, бабуся.
— Олька, айда додому, мала ти корова!
Оля вибігла в передпокій, не піднімаючи очей, квапливо почала взувати туфельки. Олексій стояв тут же, біля шафи, і очі його повільно набухали сльозами.
Щойно двері зачинилися, Олексій кинувся на диван і голосно заплакав. Це було горе. Велике чоловіче горе.
Я сіла поруч із ним на диван і притиснула його до себе.
— Не плач, не реви, ми що-небудь придумаємо. А поки що — в тебе чемпіонат світу!
Олексій витер сльози, одягнув спортивну форму, взяв м’яч і пішов на поле.
— Повернися чемпіоном! — крикнула я навздогін синові.
Адже у вісім років стати чемпіоном світу, можливо, навіть важливіше, ніж і одружитися…
Буває ж так у житті: здавалося, усе йшло до ладу, а розвернулося зовсім іншим боком.…
У Анатолія Івановича та Лідії Олексіївни було два сини. Давно вже дорослі: Борису тридцять п’ять,…
— Зі своїм любим чоловіком Валентина жила, як у Бога за пазухою, — так сама…
Пізній зимовий вечір був. У кутку біля вікна стояла та величезна пухнаста ялинка, вся у…
Після розлучення з дружиною Захар із села поїхав до іншого міста. Шкода було сина Артемка,…
— Батько, звісно, поводиться огидно, — засмучена Олена. — Але до чого тут мій шлюб?…