— Матуся, допоможи! Там, на вулиці, мерзнуть бабуся та кабачок з очима, як живий! — крикнула дитина. І потягла маму маму за рукав

Дівчинка була як лялька. Великі сині очі, густі темні вії. З-під хутряної шапки вибивалися золотисті локони. Шубка біла, зі сніжинками. І муфточка. Немов прочинилося віконце в минуле століття. Черга мимоволі замилувалася, коли вона вбігла всередину.

Протиснулася до молодої жінки із кошиком. Навколо лежали новорічні товари, солодощі.

— Напевно, попросить смакота! – подумалося на той момент.

— Матуся, допоможи! Там, на вулиці, мерзнуть бабуся та кабачок з очима, як живий! — крикнула дитина. І потягла маму маму за рукав.

У тієї покупки. Люди спочатку здивовано переглянулися. Так, дорослі часом милосердні. Але діти ще такі малі, а вже ось, відчувають, що треба комусь допомогти!

— Жалюгідна яка! Не можна, дитинко, в наш час такою бути! Ну і що, що кабачок? Він не живий! Що ти вигадуєш про очі! І взагалі. Нині зима. Кабачок мерзлий і несмачний.

Він усередині буде порожній. Такий не можна купувати навіть. І не зважай на цих старих! Вони спеціально стоять, виморожують! У них є пенсія.

Знаєш, що таке пенсія? На неї цілком можна жити! А молоді зараз геть, влаштуватися нема куди! — сказала красиво одягнена покупниця з зарозумілим виглядом, що стоїть біля повного візка.

Дівчинка промовчала. Але продовжувала тягнути маму за рукав.

— Слухайте, ну ви взагалі! Вирази вибирайте! І з чого жити пенсіонерам добре? Здоров’я нема. Гаразд, як у моєї матері пенсія, 9200 грн. А як у сусіда, 3 400 грн? І квартира в нього, комуналка там, та ліки треба. Самотній дід. Ні дружини, ні дітей. Жив би надголодь, якби ми всім під’їздом йому не допомагали.

Ще одна сусідка овочі, ягоди, заготовки приносить, має сад. Інші люди речі віддають. А що? Повз треба пройти, як ви радите?

А якщо завтра самі опинимося в такій ситуації? А інші повз? Добре тоді буде? — втрутився гучноголосий чоловік у довгому пальті.

Він попереду стояв. І пропустив молоду маму. Та швидко сплатила покупки та поспішила за донькою.

— Он. Кабачок! Бабуся його вже вкрила простирадлом! – посміхнулася дівчинка.

Бабуся на вулиці справді була. Маленька, в пуховій шалі. Як гном. Кабачок виглядав тут як ненавмисний гість з літа. Бабуся його прикрила шматочком тканини.

— Запитай, скільки коштує! – відправила доньку мама.

Та повернулася зі словами: “15 гривень!”

Мати мовчки простягла їй 200 і сказала віддати все. Бабуся не хотіла брати. Все відмахувалася. Але мати дитини підійшла ближче.

Вмовила взяти. Бабуся все хрестилася. На запорошеній снігом лаві ще три пари яскравих підслідників лежали.

Люди виходили із магазину. Дівчинка обернулася. Замислилась. І наспіваючи промовила:

— Купіть шкарпетки у бабусі! І на Новий рік буде вам одразу щастя!
— Просто майбутня богиня маркетингу! – засміявся той самий чоловік у довгому пальті.

Він якраз у отворі з’явився. Теж підійшов до бабусі.

— Давайте всі три пари! Своїм дівчаткам подарую. Нехай гріються!

Простягнув гроші. Бабуся така щаслива була. Все дякувала. І пішла, підштовхуючи ногу.

Тут якраз, навантажена пакетами, вийшла надвір та сама незадоволена дама. До неї назустріч уже поспішав чоловік, голосно кажучи на ходу, що спізнився.

Бабуся вже в самому низу сходів була. І раптом та дама, встромивши свого супутника покупки, кинулася за нею. Тільки низ норкової шубки розлітався.

Чоловік із підслідниками, дівчинка з кабачком та її мама зупинилися.
Напевно, думали про те, що та зараз почне кричати на бабусю. Навіть почали спускатися слідом.

— З ногою що у вас? – Запитала жінка.

— Не знаю. Боляче наступати стало. До лікарні я не пішла, талони зараз електронні, не вмію, комп’ютера цього немає в мене. Не встигаю взяти. У черзі тяжко, людей багато. Нічого, доню, минеться! — Бабуся спробувала прослизнути далі.

— Та зачекайте ж ви! Ось візьміть візитку. Зателефонуйте за цим номером зранку. Я попереджу. Скажіть, що Карина. Це мій брат. Має приватну клініку. Допоможе. І не хвилюйтеся, платити не треба буде!

І жінка різко прямувала до автомобіля, куди її супутник вкладав покупки.

— Проте. Я здивований. Ну що, богиня маркетингу? Бачиш, совість у людей таки є. Хоч і бурчать часом, — чоловік посміхнувся до дівчинки і теж пішов убік.

А дівчинка все розповідала мамі, які очі у кабачка. І як вона додому прийде та його спати покладе.

Майже зникла за пеленою снігу бабуся. Виблискнули вогні авто, що відвозила Карину, яка ще недавно незадоволено бурчала. І просто було добре на душі.

Можна часом і самим щось зробити для інших. А для них воно схоже на диво і буде!
І легкими кроками ласкаво наближається до нас, людей, новорічне диво!