Після того, як не стало мого чоловіка я залишилася одна у двокімнатній квартирі. Син із сім’єю поїхав працювати за кордон, та там і залишився жити.
Ми дуже часто спілкуємося телефоном, але приїжджає він із сім’єю раз на рік. А я з віком все частіше відчуваю свою самотність.
У мене є друзі, нещодавно завела собі кошеня, але хочеться, щоб у квартирі, особливо вечорами, була жива людина.
І я вирішила взяти до себе на квартиру дівчину, бажано студентку.
Так і написала в оголошенні. Але незабаром зателефонував молодий хлопець і сказав, що він теж студент і хоче, щоб я здала йому кімнату.
Адже справа була не тільки в грошах, а в спілкуванні. Але він так просив, казав, що йому близько від мене їхати на навчання.
І я погодилась. Звали його Олексій. Спочатку все було нормально, допоки він не познайомився з дівчиною і не став приводити її до себе. Я, звичайно, була проти цього, і попередила, що йому доведеться шукати інше житло, якщо це повторюватиметься.
Між нами виник конфлікт, мій квартирант доводив, що він платить за кімнату, зробив дрібний ремонт, навіть нову пральну купив і тому може робити тут усе, що захоче. Я дала йому термін до кінця місяця, а потім він мав з’їхати.
Щодня надвечір ми з подругами гуляємо у парку та Олексій це знав. Але цього вечора раптово почався дощ, і я повернулася додому раніше.
Зайшовши до квартири, я почула шум води у ванній, де зовсім недавно я зробила ремонт і купила нову пральну машину і мені не хотілося б, щоб чужі люди все це зіпсували.
Я пройшла на кухню, поставила чайник і почала чекати. Не підозрюючи, що я вдома, з душу вийшов Олексій та дівчина, на якій був лише рушник на голові.
Побачивши мене, вони остовпіли. Першим підійшов він, сказав, що дівчину звуть Маша і що вони зараз підуть.
Але я запросила їх попити разом чай та сказала, що йти нікуди не треба. Поки вони одягалися, я несподівано для себе, вирішила, що якщо вони хочуть, то нехай залишаються жити в мене обоє.
Я вже звикла до Олексія, та й хлопець він хороший. Навіщо шукати когось іншого.
— От що, жінко, дивлюся я, що роботи в тебе по господарству — кіт наплакав.…
Миготіли міста й села, зливалися в одну стрічку краєвиди, ранковий відблиск сонця непомітно змінився вечірніми…
Марину я знав ще з дитинства — дівчинка з тихим, але дуже чіпким поглядом, яка…
Настя в Тараса вдалася дівчиною говіркою, емоційною, і, правду кажучи, трохи галасливою. Вона родом із…
Микола Панасенко аж розцвів, коли почув від свого сина Семена: — Тату, я одружуватися буду.…
Гроші вона, звісно, переказує. Не такі вже й великі, але, в принципі, на дитину вистачає.…