Не можу зрозуміти, навіщо я потрібний своїй дружині.
Ми живемо у шлюбі давно. Зовні все пристойно, ми спокійні люди, але щастя немає. Нема радості від стосунків. Нема радості від спілкування, від взаємного дозвілля, близькості. Власне, всього цього майже немає. Якщо говорити про себе, то я не відчуваю потреби.
Я не прагну розлучення, але й так жити не хочеться. Не вдається вести діалог. Дружина намагається уникати відвертих розмов.
Мені здається, вона їх боїться. Каже, що вона не має на це душевних сил. Але іноді в неї проривається і розмови таки трапляються, хоч і короткі. На запитання, чи я їй потрібен, відповіла, що потрібен. Для того, щоб бути повноцінною, захищеною.
Прочитав статтю «Психологічно здорова сім’я». Там був пункт 6. Ми разом, тому що хочемо цього. Відносини — це радість від спілкування, а не вирішення своїх проблем, закриття травм, потреб та особистісної неспроможності партнером». Виходить, що я потрібний для вирішення її проблем, іншого й не потрібно? Що ж робити?
Петро, 50 років
— Ти як хочеш, а я ні забути, ні пробачити її не можу, — каже…
— Ми могли б зустріти Новий рік разом, — несподівано для себе промовила Ольга й…
— Тепер Валера істерики їй влаштовує, каже, що дозрів для шлюбу, що хоче весілля й…
— Ти це що собі дозволяєш? Валентина Сергіївна завмерла на порозі, стискаючи ручки сумки-холодильника. Усередині…
Валерія нещодавно від чоловіка пішла. Їхній спільній дитині зараз рік і вісім місяців, але просто…
— Вигребли вже все до останньої копієчки. Усі: і молоді, і свати, і ми з…