Я надто довго чекала на розуміння. Моя історія починалася казково.
Познайомились на зупинці, поспілкувалися, навіть допоміг донести речі. Після першої зустрічі продовжували спілкуватися щільно та навіть дуже добре.
Спочатку все було казково, здавалося, зустрілася споріднену душу. За кілька місяців наших стосунків вирішили познайомитися з батьками з мого боку.
Зустріч відбулася не дуже. Мій батько за стандартом завантажив проблемами вдома, мама обурювалася, але дала свої поради щодо життя. Моєму коханому не сподобалися лише умови життя моїх батьків.
Ми продовжували жити лише на орендованій квартирі. Все було добре, навіть чудово. Можливо, було б добре, якби не спільний побут та моє нетерпіння.
Через 2 тижні ми розлучилися, оскільки посварилися через дрібниці. Я переїхала до гуртожитку.
А за тиждень після розставання я дізналася, що чекаю дитину, але не сказала ні йому, ні рідним. Яка я була дурна вирішивши, що зможу без нього прожити, але продовжувала так жити.
Час і моя гордість зіграли зі мною злий жарт. Незважаючи на цей факт мого життя, я шкодую, що прогавила такий дорогоцінний час у відносинах з ним.
Тепер я чекаю дитину, яка назебаром з’явиться. Встигла лише зателефонувати та сказати про це.
Він був радий, але повідомив, що здогадувався. Але тепер він не вільний.
А я самотня у своєму становищі. Плачу та шкодую, а все могло бути по-іншому. Дуже сподіваюся, що моя історія буде зрозумілою для вас.
День у Надії Іванівни з самого ранку пішов шкереберть, довелося добряче понервувати. Донька Ліля вранці,…
Любов вийшла з хліва з повним відром парного молока, неспішно зайшла до хати, ретельно вимила…
...Від самого ранку Олена поралася на кухні. Салати, гаряче, нарізки, холодець. Святковий торт вона спекла…
— Одного б я ще, може, якось і витягнула, — важко зітхає Зінаїда Сергіївна, розгладжуючи…
— Мамо, ну чого ти з ним панькаєшся? Він же тобі ніхто, чужа дитина. Ти…
— Доброго здоров’ячка, Ксюшенько, як ви там? — Доброго дня, Маріє Андріївно! Та ніби все…