Я теж люблю тварин, але не настільки, як мій хлопець. У нього є собака, він з нею розмовляє, як із людиною, часто відповідає собі, ніби це вона говорить. Це мене сильно дратує, сваримося часто через його вихованця.
Він багато разів пропонував переїхати до нього, але через собаку я не хочу. Хлопець ображається, каже, що я швидко звикну та покохаю її. Але ж я себе краще знаю! Пропонувала віддати собаку батькам, у яких, до речі, пес і жив раніше.
Потім мій хлопець переїхав до своєї квартири і забрав собаку, щоб не було нудно. Та й прив’язаний він дуже сильно до цього пса. Мало не за стіл його садить! Я не боюся собак, навіть великих, але не уявляю, як жити в одній квартирі з такою твариною.
Був би це ще кіт або на крайній кінець пудель, а то лабрадор. Я розумію, що не звикну до такого сусідства, розумію і те, що він ніколи не розлучиться зі своїм другом (так він про нього говорить), тож спільного майбутнього у нас немає. А жаль. Сподіваюся, він колись пошкодує, що вибрав собаку, а не мене.
Олена стояла біля плити в тиші ранкової кухні. На ній була м’ята піжама, волосся недбало…
Коли Наталка зібралася заміж за хлопця з села, батьки спочатку дуже переживали і навіть намагалися…
— Ну так, я у вас гроші брала, — нахабно зиркнувши, заявила Зарина своїй невістці.…
Їхати довелося стоячи. Місць у старенькому ПАЗику на всіх не вистачило, та й сідати у…
— Питаю його: слухай, а що, в нас гроші закінчилися чи як? До зарплати ще…
— У тебе діти забезпечені, а моїм помагати треба! — голос Алли так різонув повітря,…