Моя професія зобов’язує бути черговими вухами, вислуховуючи життєві історії клієнток. Серед них багато чудових жінок, у яких простий буденний клопіт. Вони розповідають про своїх дітей, чоловіків тощо

Працюю в салоні краси майстром манікюру. Обслуговую вдома клієнток.

Моя професія зобов’язує бути черговими вухами, вислуховуючи життєві історії клієнток. Серед них багато чудових жінок, у яких простий буденний клопіт.

Вони розповідають про своїх дітей, чоловіків тощо. Але є такі, які мене дуже дратують.

Це феміністки, дурні молоді дівчата та просто заміжні злі жінки. Їх я слухаю мовчки, іноді хитаючи головою, мовляв, згодна.

А насправді хочеться підвестися і піти. Скільки неповаги у них до чоловіків, це жах.

Усі вони скаржаться на чоловіків. Одні говорять про втому від побуту.

Інші про те, що чоловік мало заробляє. Це при тому, що ці жінки не працюють і навіть не допоможуть прийти в салон.

Замовляють майстра додому. Але хто тоді все це сплачує? Ще й діти є.

Одна клієнтка в мене феміністка. Живе з двома кішками (вдома страшенно пахне). Стриже волосся коротко. Зовсім не користується декоративною косметикою.

Я їй потрібна скоріше для зміцнення та лікування нігтів, ніж для наведення краси. Вся така успішна та нервова.

Я одного разу сказала, що заміж їй уже час. Сто разів потім пошкодувала, бо довелося прослухати цілу лекцію про ледачих і неохайних чоловіків. А в самої квартира запущена, все брудне й тхне.

Інша зі стразами та накачаними губами. Не працює. Утриманка багатих клієнтів.

Скаржиться, що жоден ніяк не одружується. Та й жадібні усі.

Навіть на нові груди довелося накопичити грошей. Вона ніяк не розуміє, що її поки що молодий вигляд – це товар із попитом, за який поки що платять. Коли це все буде не дуже виглядати, тоді жоден чоловік і не гляне в її бік. Не те, що багатий і успішний.

Третя – багатодітна мати. Вийшла заміж уже з дитиною, народила у шлюбі другого.

Коли відчула, що чоловік іде з сім’ї, спеціально все зробила, щоби народити третього. Чоловік з благородства залишився.

Каже: “Я все підрахувала і таблетки не пила, щоб покарати його”. Покарати дитиною? Це спосіб помсти?

У хаті безлад. Брудні діти кричать, б’ються, мій стілець штовхають. Але їх мама нігті робить і розповідає, який поганий їхній батько.

Я, до речі, ніколи його не бачила. Він на двох роботах пропадає.

Напевно, навіть йому це навіть на радість, щоб у цей будинок не повертатися. Мені там неприємно.

Та й четверта клієнтка – це мати донькою (їй 16 років). Обидві товстушки. Мати – домогосподарка, бо завжди «щось там болить».

На роботу нібито не беруть, хоч виглядає вона завжди жваво. Дочка – старшокласниця.

Вдома чисто, але все завалено речами. Чоловік на заробітках надсилає пристойні гроші.

Судячи з непотрібних дрібничок, засмічують весь будинок, отримує він справді непогано. Але їй усе немає так.

Розповідає, що прийшов він до її квартири на все готове. На ній прання, прибирання, приготування.

Ночами до доньки не вставав, казав, що втомився. Каже, що доводилося їй самій доньку до школи, гуртка, уроки з нею робити, репетирів наймати.

Сказала, що чоловік нероб і живе на всьому готовому. І дочка сидить, підтакує.

Бачила я одного разу й чоловіка. Був злегка напідпитку або може просто втомлений.

Дружина та дочка з порога влаштовують йому скандал, не соромлячись мене. Особливо йому дістається від тієї, яка зараз вільна.

Він мовчки кидає гроші на стіл, відламує батон, відрізає ковбасу, грубить у відповідь. Потім йде до своєї кімнати зі словами: «до ранку мене не будити!». Ось така вечеря в нього.

Я теж увечері приходжу додому втомлена. Чоловік на дивані.

Він у мене підводиться дуже рано і йде на свою роботу. Повертається пізно. Тому я і пледом його ще накрию на дивані.

Син уже сам зробив уроки без репетиторів та батьківських потиличників. Навчається він середньо, але сам.

Ми не ганяємо його за оцінки. Він знайде себе у житті.

Я питаю у чоловіка та сина: «Ну що, на вечерю сосиски з макаронами та чай із печивом?». “Звичайно!”, – Відповідає моя сім’я.

Хлопчаки не напружують мене хитрими стравами, знають, що я втомилася, на вихідних побалую. Я знаю, за що він мене любить, і я його поважаю, бережу.

Я завжди можу отримати від чоловіка філіжанку ранкової кави в ліжко, якщо цього захочу. У хаті достаток.

Я зайвих речей не купую, щоб не заздрили оточуючі. Я людина делікатна, але мені завжди хочеться запитати таких жінок: «за що вас поважати?».

Ніколи жінка не буде щаслива, поки вважає чоловіка гіршим за себе. З себе треба починати, з власної поведінки.