Я дзвоню сестрам, а вони на мене дратуються. Як мені себе зупиняти?
Я постійно нав’язуюсь до своїх сестер, без кінця дзвоню їм. А вони, люди загалом непогані, спочатку радісно, чемно і привітно зі мною спілкуються, але самі мені не дзвонять.
Вони взагалі дзвонять мені вкрай рідко, привітати з днем народження і коли насправді щось потрібно, повідомити про те, що сталося з родичами та інше.
Далі вони починають хамити мені, бо я їм, мабуть, набридаю своїми розмовами, навіть кричати.
Після цього я не дзвоню їм якийсь час, терплю, а через деякий час образа минає, і я знову починаю все це знову. Допоможіть, будь ласка, не дзвонити їм без кінця.
Дана, 48 років
Вечір видався прекрасний — теплий, із легким вересневим вітром, немов у кіно. Я йшла тихою…
Людмила Василівна стояла біля плити й смажила котлети. Багато котлет. На пательні уміщалося вісім штук,…
Коли Риті ставало особливо сумно, коли на душі скребли кішки, вона завжди згадувала той єдиний…
Знаєте, є чоловіки-скелі, є чоловіки-свята, а є окремий, досить поширений останнім часом підвид. Чоловіки-калькулятори. І…
Усе почалося непомітно. Спочатку були рідкісні дзвінки по неділях. «Привіт, як справи? А ми тут…
Я прожила дванадцять років у статусі «вільна». Просто жила. Будувала кар’єру, виховувала дитину, подорожувала, зустрічалася…