Може річ у тому, що я росла в повній сім’ї, а свою дочку я виховую самостійно, але так вийшло. Запитати у батьків її однокласниць, як вони справляються з цим, я соромлюся, та й не хочу, щоб діти тоді розповіли моїй дочці, тоді стосунки зіпсуються остаточно

Я завжди намагалася для доньки бути доброю мамою, давала їй волю у всьому і думала, що так я її привчаю до самостійності та вміння відповідати за свої вчинки.

Її подруги ходили на різні заняття після уроків, хтось на танці, хтось займався з викладачем англійської мови. Я ж вважала, що це зайве навантаження для дитини, і якщо вона сама не хоче, я змушувати і наполягати не буду.

Не навантажувала її домашніми справами, розраховувала на те, що вона, бачачи, як мені важко справлятися, сама запропонує мені допомогу. Але цього не сталося, я її переоцінила.

Навчається вона погано, на письмовому столі та в її кімнаті постійно не прибрано, речі розкидані і мої зауваження вона ігнорує, а іноді навіть грубить. Пробувала карати, забирала в неї ноутбук, але стало ще гірше, вона демонстративно перестала мене помічати і вдає, що не чує, що я говорю.

Стала приходити додому пізніше, ніж звичайно, і на мої дзвінки не відповідає. Я розумію, що винна сама, не пояснювала, втратила з нею порозуміння і якщо повернутися колишнім відносинам, що це дасть.

Вона знову нічого не робитиме. Але я згадую своє дитинство, батьки цілий день на роботі і ніхто мене не контролював.

Я сама знала, що потрібно до їхнього приходу вивчити уроки, сходити за хлібом, а у вихідні допомагала мамі з збиранням. Або мама виховала мене правильно, або я була іншою.

А може річ у тому, що я росла в повній сім’ї, а свою дочку я виховую самостійно, але так вийшло. Запитати у батьків її однокласниць, як вони справляються з цим, я соромлюся, та й не хочу, щоб діти тоді розповіли моїй дочці, тоді стосунки зіпсуються остаточно.