Ми з чоловіком живемо разом із його дитиною від попереднього шлюбу. Точніше дитина живе половину часу у мами, половину у нас.
Чоловік дуже любить дитину, балує її. Я не заперечую, мені уваги теж не менше.
А ще я чекаю дитину, намагаюся мислити позитивно. Не ревную та не страждаю.
Начебто все нічого, але 2 рази траплялася така історія, я, прийшовши додому з роботи, заставала мати дитини в нашому будинку. Одного разу вона просто мовчки, ігноруючи мене і навіть не дивлячись у мій бік, розпрощавшись із сином, вставала і йшла, мені нічого не говорила.
Вдруге вона взагалі продовжувала сидіти на кухні з дитиною, і пішла лише за півгодини. Ми, до речі, живемо в однокімнатній квартирі, тому я навіть не почала готувати їсти – якось не по собі було.
Поговорила з чоловіком, на що він сказав, що це, звичайно, неприємно, але розмовляти на цю тему він ні з ким не буде і нічого не заборонятиме. Що робити?
Самій з одинадцятирічною дитиною розмовляти чи матері її зателефонувати? При ньому я не стала лаятися, намагаюся контролювати себе.
Звичайно, не буду говорити, що все це було дуже неприємно.
Аліна сиділа на дивані з калькулятором і зошитом. Грудень лише почався, а в родинному чаті…
— Послухай, — суворо мовив тесть до Дмитра, — ми ж тебе до родини прийняли,…
Тишу недільного вечора в квартирі Павла та Олени розірвав дзвінок домофона. На екрані сяяло знайоме,…
Останнім часом Валентина Миколаївна на роботі в розмовах із колегами за чаюванням участі не брала.…
Здавалося, всі родичі раптом пройнялися пекучим інтересом до організації ювілею. У кожного була своя думка,…
— Чого це ти, Вітю, останнім часом ходиш такий, мов у воду опущений? Щось трапилося?…