З чоловіком разом більше 10 років, з них одружені 7 років. Кохаємо одне одного, стосунки прекрасні.
Його батьки купили йому студію у новобудові без ремонту, оформлено квартиру на матір чоловіка.
При покупці квартири мм домовилися, що поживемо кілька років, продамо її і купимо велику за площею квартиру, щоб комфортно проживати з майбутніми дітьми.
На радощах зробили ремонт із нуля, обставили, купили техніку. Все це за допомогою моїх батьків та спільних із чоловіком коштів.
Пройшло 5 років, хочемо планувати дитину чи кращі навіть дві. Відповідно, доки я не пішла в декрет і маю високий дохід, захотіли продати студію та вкласти гроші з продажу в будівництво двокімнатної квартири.
Його батьки проти категорично, переконують накопичити на цей кредит самим, а цю маленьку студію залишити під оренду.
Але ми розуміємо, що зробити це не так просто і накопичити таку велику суму на початковий внесок та ремонт, якщо у нас з’явиться дитина, ми зможемо за 5-7 років.
І жити весь цей час у студії буде некомфортно. Я їх розумію, що вони переживають за вкладені кошти, але я вклала в ремонт стільки, що замість цього могла взяти квартиру в кредит.
Зі свого боку я готова укласти шлюбний договір із чоловіком, поділити її не навпіл, щоб у разі розлучення він не залишився ні з чим. Готова і договір з його матір’ю укласти, що у разі розлучення ми продаємо нову квартиру, з продажу повертаємо їй гроші, витрачені раніше на студію, решту ділимо з чоловіком навпіл.
Готова на все це, тому що дуже люблю чоловіка, і за всі ці роки не було жодного сумніву, що я помилилася у виборі чоловіка і впевнена, що все добре в нас буде, і про розлучення навіть не думаю.
— От чесно вам скажу: я ще тоді, у день знайомства з його родиною, нутром…
Ірина виросла у звичайній робітничій сім’ї. Її мати, Галина Семенівна, все життя пропрацювала кастеляншею в…
— То що, нам знову до твоєї мами пакувати валізи?! — грізно, аж із металом…
— Усе б нічого, якби не одне «але»: дітлахи — то ж моєї старшої сестри…
— Ну просто збожеволіла, чесне слово! Іншого пояснення я не знаходжу, — бідкається Олена своїй…
Ризиковано, звісно, не дочекавшись темряви, йти до Зіньки — з сусідських вікон усе видно як…