Ми з чоловіком одружені 33 роки. І знаємо одне одного дуже добре. Так я думала, та й чоловік наперед зазвичай знає, що я зроблю, як відреагую.
Нещодавно ми святкували річницю весілля. Ось вирішили чомусь відзначити саме таку дату. Зібрали гостей, до речі, всіх було 33 особи. Свято вийшло чудове. І один друг підняв тост за мене — за дружину на 100 балів і підійшов до чоловіка і до мене цокнутися персонально. І що видав мій чоловік?
Він сказав, що не 100 балів, а 90. Коли його запитали, чому він відповів, що я не взяла його прізвище 33 роки тому. Повисла пауза. Почалися розпитування.
Виявляється, всі гості вважали, що я на прізвищі чоловіка. Я ніколи не афішувала і на його прізвище відгукувалася. Звичайно, я пожартувала, перевела розмову в жарт, і вечір пішов своєю чергою.
Я не образилася, а дуже здивувалася. 30 років із зайвим тримати в собі образу? Ми ж начебто домовилися тоді, використали вдало те, що прізвища різні у бізнесі. Ніколи мені він цим не дорікав. Звичайно, я не побіжу міняти прізвище тепер на схилі літ. Навіщо? Але було незатишно від його слів. Такий ось сюрприз.
У принципі, у моєму розумінні це дрібниця. Хоча було бажання розпочати з’ясування стосунків. Навіщо він поставив мене в незручне становище? Напевно, найправильніше — цю тему не порушувати ще 30 років. Або як?
— От що, жінко, дивлюся я, що роботи в тебе по господарству — кіт наплакав.…
Миготіли міста й села, зливалися в одну стрічку краєвиди, ранковий відблиск сонця непомітно змінився вечірніми…
Марину я знав ще з дитинства — дівчинка з тихим, але дуже чіпким поглядом, яка…
Настя в Тараса вдалася дівчиною говіркою, емоційною, і, правду кажучи, трохи галасливою. Вона родом із…
Микола Панасенко аж розцвів, коли почув від свого сина Семена: — Тату, я одружуватися буду.…
Гроші вона, звісно, переказує. Не такі вже й великі, але, в принципі, на дитину вистачає.…