Нам уже далеко за 40, а дітям за 20 років, але це аж ніяк не скасовує того, що вони заважають нам жити, я ніколи не могла б і подумати про те, що нам із чоловіком заважатимуть бути разом діти від перших шлюбів, що далі, то більше вони нахабніють

Нам уже далеко за 40, а дітям за 20 років, але це аж ніяк не скасовує того, що вони заважають нам жити. Я ніколи не могла б і подумати про те, що нам із чоловіком заважатимуть бути разом діти від перших шлюбів. Що далі, то більше вони нахабніють.

Ми давали їм все і є добрими батьками. Проблема лише в тому, що вони не вважають нас за хорошу пару. Навіть якби ми виховали ще десять таких, то це нічого не змінило б. Дітям завжди буде здаватися, що один зрадник зраджує іншого, коли йде до зовсім незнайомої для них людини.

Загалом їх можна зрозуміти, але в дорослому житті все інакше і подібне не розглядається як зрада. Це швидше взаємне розлучення двох дорослих людей, що втомилися одне від одного. Саме у дорослому світі це нормально, бо не розглядається з погляду зради.

Але у світі молодих дітей все не так. Їм справді здається, що я зрадила свого чоловіка, а він свою дружину, щоб ми опинилися разом. Але це не так. Очевидно, що ми мали щось зробити, і ми ухвалили складне рішення — ми перестали з ними спілкуватися.

Знаю, що звучить це моторошно і неправильно, але це єдиний вихід, який здався нам не лише розумним, а й раціональним. Вони люди дорослі і повинні розуміти, як усе влаштовано у цьому світі. Звичайно, у важку годину ми обов’язково їх підтримаємо, проте доти, доки вони вважають, що ми не можемо жити своїм життям, жодного нормального спілкування не буде.

Звичайно, ми з чоловіком також обговорили умови, за яких ми зробимо все, щоби остаточно не порвати зв’язок з дітьми. Насправді, все це виглядає як гра в театрі. Вони думають, що зв’язок порвано справді, а з нашого ж боку ми розуміємо, що все це схоже на фарс. Наше головне завдання зараз грамотно грати свої ролі і не видати себе.

Проте цікаво подумати, що буде, якщо нас розкриють. Я чудово розумію, що, швидше за все, нічого хорошого, але все-таки. Наскільки вони будуть розчаровані чи, навпаки, оцінять наші вміння? Звісно, це може обернутися і проти нас. Вони справді приховують образу і перестануть з нами розмовляти, однак такий результат найменш можливий. Але час покаже, а поки що іншого виходу немає.