Дочка чоловіка псує мені життя своїми глузуваннями. Після закінчення університету влаштувалася перекладачем у велику виробничу фірму. Так вийшло, що досить скоро я стала особистим помічником керівника, а згодом у нас виникли й ближчі стосунки.
Ось уже майже рік, як ми одружені, і все було б чудово, якби не дочка чоловіка, з якою я, як не намагалася, так і не змогла порозумітися. Дівчинка всього на десять років молодша за мене (мені 28 років) і я дуже сподівалася, що ми потоваришуємо, але, на жаль, цього не сталося.
Настя — типова мажорка, яка ні в чому не знає відмови, і поводиться відповідним чином. При кожній нагоді вона підкреслює, що я не їхнього поля ягода, а ще в присутності сторонніх людей і підлеглих мого чоловіка з глузуванням називає мене матір’ю.
Мене це страшно дратує, адже я виглядаю практично її ровесницею. Але вона не вгамовується, і спеціально влаштовує публічні спектаклі, щоб мене ще більше позлити.
Найчастіше це відбувається на фірмі перед співробітниками, які, як ви самі розумієте, тільки раді безкоштовним розвагам. Я думаю, зайве говорити, що на роботі мене не дуже люблять і вважають шлюбною аферисткою, яка через ліжко їх шефа прийшла на все готове.
Чоловіку скаржитися марно, він у своїй дочці бачить тільки найкраще і всі її випади на мою адресу сприймає, як невинні витівки.
А я вже не знаю, як утихомирити це дівчисько, щоб воно, нарешті, дало мені спокій.
— Від дідуся з бабусею тобі гостинець, — гордо мовив Олег і з поважним виглядом…
— Колю, та як же ти можеш так до нас ставитися?! — мати Миколи кричала…
— Син із невісткою вчора забігали. Еге ж, провідали стару. Сервіз подарували — Галко, ти…
— Отак от, Машо, відмовили мені, на старість уже нікому не потрібна стала. О! Я…
— Все, терпець мій увірвався! Більше цей сморід не терпітиму. Завтра просто висиплю все це…
— Ну, дівчата, пора мені. Максима треба з групи забрати, та й вечерю якусь придумати,…