Минулого року я забрала документи з університету, бо зрозуміла, що не бачу себе у вибраній спеціальності. Цей крок здивував і налякав моїх родичів.
З того часу я почала думати про інші професії, паралельно підробляючи та відбиваючись від сторонніх варіантів бачення мене у різних спеціальностях. Усі пропоновані близькими ідеї мені не цікаві, про що я їм повідомляла, причому неодноразово.
Зараз я зрозуміла, в чому хочу спробувати себе, і знайшла навчальні курси. З працевлаштуванням проблем не повинно виникнути.
Однак старші, як і раніше, турбуються про мою освіту та майбутнє. Думають, ніби я гаю час і потім у мене не буде можливості отримати диплом.
Я ж не бачу ні тимчасових, ні вікових обмежень, бо якщо в майбутньому для професійного зростання мені потрібно буде продовжити своє навчання у ВНЗ, то чому б і ні? Але саме в моїй області.
Як до них донести цю думку, щоб вони мене почули? Я втомилася їм пояснювати, що відчуваю величезний тиск і найменшої підтримки.
Вікторія, 20 років
— Боже мій, та в нас же своїх троє! Настя важко опустилася на старий диван…
Негаразди в родині Михайлюченків таки довели їх до розлучення. — Йди з хати, Сергію, —…
— Мені її навіть шкода. Живе собі людина, старається, а за спиною таке робиться, —…
— Робота на себе, віддалено — це теж робота, і тут успіх залежить виключно від…
Стук у двері пролунав саме в ту мить, коли Антоніна Михайлівна готувала собі сніданок. Ще…
— Вона мені заявила, що я на комуналці добряче зекономила, та й узагалі — моє…