Нещодавно свекруха дзвонить чоловікові, просить взяти кредит на велику суму (за нашими з чоловіком мірками) на початковий внесок для покупки квартири в кредит, вона живе зі своєю сестрою і їх виселяють із квартири, що орендується

У мене чудовий чоловік. Він єдиний син своєї матері. Вона теж хороша людина.

Ми з чоловіком уже кілька років у боргах. Виплачуємо у строк. Усі стабільно.

Але вся зарплата практично йде на ці кредити. Тому багато працюємо, щоб швидше їх позбутися, оскільки виснажені морально від цих боргів.

І ось нещодавно свекруха дзвонить чоловікові, просить взяти кредит на велику суму (за нашими з чоловіком мірками) на початковий внесок для покупки квартири в кредит. Вона живе зі своєю сестрою і їх виселяють із квартири, що орендується.

Вони хочуть тепер удвох купити квартиру. Для цього їм потрібні гроші на початковий внесок.

Свекруха каже, що вони з сестрою виплачуватимуть самі. Він при мені цю розмову вів і погодився, не поговоривши зі мною.

Мене це засмутило. Згодом ми з ним обговорили все.

Чоловік зізнався, що не хоче брати кредит для неї. Він упевнений, що вона сама впорається і без його участі зможе вирішити це питання.

Він начебто спокійний, а я тепер переживаю і мучаюся від мук совісті. Та я дуже не хочу, щоби ми з чоловіком брали для когось кредит.

Навіть якщо обіцяють, що виплачуватимуть у строк. Для мене це не дуже гарна історія.

У сестри свекрухи зі здоров’ям не все добре. Раптом вони не зможуть оплачувати одночасно і той кредит, і цей кредит через те, що сестра свекрухи не зможе заробляти достатньо.

І таким чином ми із чоловіком будемо змушені виплачувати за них. Бюджет у нас спільний.

Ми складаємо наші зарплати, які знову ж таки заробляємо на кількох роботах і майже повністю витрачаємо на кредити.
Я ніби виправдовуюсь, але мене мучить почуття провини, що ми не допомогли свекрусі.