Нещодавно я дізналася, що маю троюрідну сестру. Ми познайомилися, і я дуже зраділа, що зустріла таку порядну, добру, щиру жінку. Їй 40 років, мені 47 років. Її син навчається, має невеликі проблеми у навчанні. А мій чоловік працює там, де він навчається.
Нові родичі завалили нас скромними, але все ж таки подарунками. І так за кожної зустрічі. Ми всі відчували себе дуже ніяково і, звичайно ж, просили і жартома, і всерйоз цього не робити. Якщо я у відповідь щось дарувала, то сестра завжди відмовлялася. Але мені також приємно робити подарунки!
Ми часто спілкувалися, переважно телефоном, ділилися секретами (особливо я). Ганна часто запрошувала мене погуляти, пройтися містом. Я відмовлялася, мені ніколи, та й не завжди хотілося. А зараз у нас якийсь розлад у стосунках.
Вона зі мною майже не розмовляє, намагається навіть уколоти. Хоча всією сім’єю приїжджали нещодавно у гості, радилися з приводу сина з моїм чоловіком. Коли вони приїхали вперше я всіх обняла, поцілувала, напевно, це зайве було, при зустрічі у нас я завжди обійму і її, і її чоловіка, і сина.
Та й узагалі стосунки стали натягнуті. Може, причина в обіймах чи ще в чомусь? Навіть не зрозумію. Невже тут лише зиск? Або ревнощі, або ще що.
— Мамо, ну чесне слово, ти ж могла б іноді... ну, не приходити. Просто посидіти…
— Опинилася я зараз між двох вогнів, — гірко зітхає Катерина в розмові з подругою.…
Хоч якою б довгою та лютою не була зима, а вона потихеньку відступала. Ще трималися…
Олена стояла біля плити в тиші ранкової кухні. На ній була м’ята піжама, волосся недбало…
Коли Наталка зібралася заміж за хлопця з села, батьки спочатку дуже переживали і навіть намагалися…
— Ну так, я у вас гроші брала, — нахабно зиркнувши, заявила Зарина своїй невістці.…