Нещодавно я переїхала до будинку коханого до його сім’ї — мама, тато, сестра та брат, я не очікувала, що ми почнемо сваритися через його молодшу сестру, яка сказала, що буде спати з нами в одному ліжку

Є в мене чудовий, палко коханий і не менш люблячий чоловік. Нещодавно я переїхала до будинку в його сім’ї — мама, тато, сестра та брат. І все чудово, але.

Через його молодшу сестру я сильно нервую. По-перше, йому 25 років, а їй 9, і до трьох років він був їй як нянька, майже сам виростив.

По-друге, до мого приїзду вона постійно спала з ними в ліжку — одна засинати боїться, хоч і є своя кімната. Батьки дівчинкою займаються, але це просто примхлива і розпещена дитина, причому мій коханий так само їй потурає.

На мої закиди (саме ж обурюється розпещеністю) каже, що в неї є батьки і «це моя маленька сестричка». Тут слід сказати, що дитина насправді чудова.

Ми з нею одразу потоваришували, вона мене любить (та й я її теж), я намагаюся по можливості проводити з нею час, навіть єдина з усієї родини поїхала з нею до іншого міста на виступ її ансамблю. Відносини у нас загалом відмінні, вона любить зі мною бувати більше, ніж із братами, але, вона виносить мені мозок.

Для початку, під кінець літа, коли вона втомилася сидіти вдома, вона почала закочувати істерики, що ми з її братом не приділяємо їй уваги, хоча ми майже постійно втрьох гуляли, весь час втиралася між нами — і під час переглядів кіно, і під час прогулянок. Я ставилася до її капризів з розумінням – дитина ревнує свого брата до мене.

Терпіла, а потім мені самій зірвало дах. Перший свій жахливий вихідний був, коли я провела з нею весь день, дивилася якісь мультики, їздила на виступ, гуляла, разом пекли піцу, грали.

Під кінець я спробувала почитати, відпочити, на що мені закотили жахливу істерику, що я огидна, неуважна, що коли я живу в неї в будинку, у мене є перед нею борг. І все було б добре, тільки мій хлопець весь день був зайнятий – фільми дивився.

Потім, увечері, коли лягали спати, вона сказала, що їй не хочеться йти, він увімкнув фільм і вимкнув світло. У підсумку я півфільму проплакала, бо сподівалася, що ми проведемо час удвох, обіймавшись, а отримала між нами сплячу дитину.

Вони з нею заснули, а коли тато забрав дочку на її ліжко, я закотила істерику (сподіваюся, що від втоми, а не щось ще). Тепер кохани постійно бреше сестрі, коли вона проситься ввечері з нами серіали глянути, а я ще й почуваюся винною, наче розлучаю брата і сестру, які до моєї появи весь час разом засипали.

А з іншого боку, ми й так не проводимо часу лише вдвох – то разом із його друзями, то із сестричкою, а вдвох ми лише спимо і раз на місяць гуляти ходимо. Я тільки рада проводити час із нею, але ж я переїхала, щоб бути разом із ним, а не з його ріднею.

Боюся, що вона звикне і завжди буде в нашому ліжку. Ось, власне, і є моя проблема.

Чоловік мій не може тиснути на дитину, дозволяє все, як і все у цій сім’ї. Я дуже його люблю, і ця сім’я мені подобається, але він хоче жити з ними все життя, а я боюся, що збожеволію.

Його мама забороняє ставити замок на двері кімнати 25-річному синові. Каже, інакше вижене з хати.

А я в себе звикла до усамітнення. Я хочу жити з ним удвох, хочу свою кухню, хочу, щоб наша хата була тільки нашою, наші діти росли не у великому, галасливому, неприбраному будинку, а в маленькому затишному гніздечку.